Ераст Гуцуляк: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Відкинути редагування Uthitel до зробленого Kharkivian |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{Особа
| ім'я = Ераст Гуцуляк
Рядок 44 ⟶ 45:
'''Гуцуляк Ераст''' ([[3 грудня]] [[1930]], [[Рівне]]) — україноканадець, підприємець у [[Фармацевтика|фармацевтичній]] галузі, [[громадський діяч]] і [[меценат]], фундатор будинку для консульства [[Україна|України]] в [[Канада|Канаді]].
== Рід Гуцуляків ==
== Біографія ==▼
Ераст Гуцуляк походить зі селянської родини Михайла Гуцуляка (15.07.[[1894]] — 28.09.†[[1976]]). Його батько отримав ґрунтовну освіту, навчаючись у [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівському університеті]] на юридичному факультеті, отримав ступінь доктората географічних наук. У час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] був хорунжим [[УГА]]; після польського полону повернувся на [[Рівненська область|Рівненщину]]. З жовтня [[1921]] року спочатку працював викладачем історії та географії у Рівненській українській гімназії, пізніше — директором. З початком [[Друга світова війна|Другої світової війни]] емігрував на Захід: у [[1944]] з його ініціативи у [[Відень|Відні]] було відкрито українські гімназії та дві народні школи. З [[1945]] по [[1948]] родина перебувала у таборах для [[переміщені особи|переміщених осіб]] у Карлсфельді (під [[Мюнхен]]ом) та Берхтесгадені. Улітку [[1948]] року Гуцуляки емігрували до [[Канада|Канади]] (м. [[Ванкувер]]), де М. Гуцуляк заснував Асоціацію українських вчителів. Завдяки його старанням у м. Вікторія ([[Британська Колумбія]]) встановлено пам'ятник українцю [[Полетика Петро Іванович|Петру Полетиці]], досліднику [[Канада|Канади]]; свою колекцію творів гуцульського мистецтва заповів Канадському державному музею в [[Оттава|Оттаві]].<ref>http://www.history.org.ua/uahist/g.pdf</ref>
▲== Біографія ==
{{цитата|«Ми з другом Степаном Чорпітой вирішили почати бізнес у нашій бурсі (це було в 1943-му, під час нетривалого навчання в гімназії курортного міста Криниці. - Р.Я.). Він «брав у борг» у дядька (про що той не знав) товар — олівці, зошити, блокноти, та інші канцелярські товари, а я внизу свого двоповерхового ліжка відкрив «крамничку». До того ж я скуповував вже читані книги та їх перепродував. Незабаром я так фінансово зміцнів, що сам оплачував своє навчання, за яке батьки інших учнів платили продуктами і грішми »(Із книги спогадів Ераста Гуцуляка «Моя дерев'яна валізка»).<ref name="ZN.UA http://zn.ua/SOCIETY/ya_postavil_sebe_tsel__stat_v_40_let_millionerom_stal_im_v_35-54994.html">ZN.UA http://zn.ua/SOCIETY/ya_postavil_sebe_tsel__stat_v_40_let_millionerom_stal_im_v_35-54994.html</ref>}}
[[Файл:Е. Гуцуляк з дружиною.jpg|міні|ліворуч|200 пкс|Ераст Гуцуляк з дружиною Ярмілою]]
|