Вікіпедія

Лавріненко Юрій Андріянович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Rymska (обговорення | внесок)
143 редагування
Немає опису редагування
Рядок 14:
З [[1944]] року Ю. Лавріненко жив в Австрії, потім в США, де важко входив в ритм і цінності американського життя. До того ж прогресувала хвороба, останні роки Лавріненко доживав зовсім калікою. Тим більшу повагу викликає дух ученого-патріота.
 
В 1950-х роках Ю. Лавріненко пише низку публіцистичних праць, на замовлення редактора [[Єжи Ґедройць|Єжи Ґедройця]] укладає антологію [[Розстріляне відродження|"Розстріляне відродження"]]. <br />
В 1950-х роках Ю.Юрій Лавріненко пише ряд публіцистичних праць, укладає антологію «Розстріляне відродження». Він написав десятки досліджень про письменників-сучасників: [[Рильський Максим Тадейович|М. Рильського]], [[Семенко Михайль Васильович|М. Семенка]], [[Тодось Осьмачка|Т. Осьмачку]], [[Маланюк Євген Филимонович|Є. Маланюка]], [[Сенченко Іван Юхимович|І. Сенченка]], [[Бажан Микола Платонович|М. Бажана]]. Найбільше ж творчої уваги приділив [[Тичина Павло Григорович|П. Тичині]], написавши дві ґрунтовні праці «На шляхах клярнетизму» (1977) і «Павло Тичина і його поема про Сковороду на тлі епохи». Загалом же бібліографія Лавріненкових творів складає майже триста позицій.
 
У 1959 році, з ініціативи й коштом [[Єжи Ґедройць|Єжи Ґедройця]], у Парижі[[Kultura|Бібліотеці паризької "Культури"]] побачила світ найголовніша праця Ю. Лавріненка&nbsp;— антологія «[[Розстріляне відродження (антологія)|Розстріляне відродження]]». ЦеТермін видання"розстріляне нелегальновідродження" поширювалосяналежить в[[Єжи УкраїніҐедройць|Єжи вҐедройцю]]. Вперше це формулювання з'явилося у листі Єжи Ґедройця до [[Юрій Лавріненко|Юрія Лавріненка]] від 13 серпня 1958 року 60-х рокахяк іпропозиція справилоназви значнийантології, впливщо наїї формуванняЛавріненко світоглядуготував шестидесятниківдля Ґедройця: «Щодо назви. ПонадЧи тридцятьне літбуло книгаби, може, добре дати як ізагальну іншіназву: його"Розстріляне праці,відродження. навітьАнтологія не1917-1933 згадувалисяetc." вНазва Українітоді ізвучала би ефектно. З другого боку, скромна назва "Антологія" може тільки останніполегшити рокипроникнення вониза почализалізну активнозавісу. «працюватиЩо Ви думаєте?».<br />
Видавець, Єжи Ґедройць, докладав значних зусиль, аби це видання стало відомим в Україні. Після виходу книги Ґедройць коштом редакції надіслав був рецензійні примірники на адресу Спілки Письменників у Києві й редакціям українських радянських журналів. Видавець також використовував кожну можливість поширення книги "за залізною завісою".<br />
Антологія справила значний вплив на формування світогляду шістдесятників, а термін "розстріляне відродження", що народився у листуванні видавця (Єжи Ґедройця) та упорядника (Юрія Лавріненка), набув значного поширення.
 
З 1950 року і до смерті 14 грудня 1987 року Ю. Лавріненко жив у Нью-Йорку. Брав активну участь у створенні [[Слово (об'єднання українських письменників)|Об'єднання українських письменників (ОУП) «Слово»]]. В 1986 році за свою працю був нагороджений премією Фундації Антоновичів.
Рядок 42 ⟶ 45:
* Поліщук В. Літописець «Розстріляного відродження» //Розбудова держави.&nbsp;— 1996.&nbsp;— №&nbsp;7.&nbsp;— С. 52&nbsp;— 54.
* Біляїв Володимир. «На неокраянім крилі…»&nbsp;— Донецьк: Східний видавничий дім, 2003.&nbsp;— 348 с.
* Єжи Ґедройць – українська еміґрація. Листування 1952–1982 років. Упорядкування, переднє слово і коментарі Боґуміли Бердиховської. – Київ: Критика, 2008 (див. листування з Юрієм Лавріненком у справі підготовки антології "Розстріляне відродження")
 
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Лавріненко_Юрій_Андріянович