Вікіпедія

Жорж Батай: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Bvoll (обговорення | внесок)
179 редагувань
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 3:
|ера = [[Філософія XX століття]]
|color = lightsteelblue
|зображення = Файл:Georges Bataille.jpg
|розмір_зображення = 200px200пкс
|підпис_зображення = Жорж Батай
|ім'я_при_народженні =
|дата_народження = [[10 вересня]] [[1897]]
|місце_народження = [[Бійом]] , [[Овернь]] , [[Франція]]
|дата_смерті = [[9 липня]] [[1962]]
|місце_смерті = [[Париж ]], [[Франція]]
|причина_смерті =
|школа_традиція = [[постмодернізм]]
|інтереси = [[література]], [[мистецтво]], [[еротизм]], [[атеїзм]]
|ідеї =
|під_впливом = [[Маркіз де Сад]], [[Раймон Арон]] , [[Андре Бретон]] , [[Моріс Мерло-Понті]]
|вплинув_на = філософи [[Мішель Фуко]], [[Юлія Крістева]], [[Жак Дерріда]]; письменники [[Бернар Ноель]], [[Луї Рене де Форе]], [[Філіпп Соллерс]]
|підпис =
|box_width =
}}
 
'''Жорж Батай''' ({{lang-fr|Georges Bataille}}, [[10 вересня]] [[1897]], [[Бійом]] , [[Овернь]] - — [[9 липня]] [[1962]], [[Париж]]) – — французький філософ і письменик.
 
== Біографія ==
 
Батай<ref>Біографічні дані про Жоржа Батая наводяться за виданням Le Robert des grands écrivains de langue franсaise, Éditions Robert, Paris, 2000, p. 118-124118—124.</ref> народився [[10 вересня]] [[1897]] року в невеликому провінційному містечку [[Бійом]] на півдні Франції . Батько Батая був простим службовцем, після народження сина він осліп внаслідок хвороби на [[сифіліс]]. Батай рано потрапив в інтернат при ліцеї Клемансо в [[Реймс]]і, де залишався до 1913 року. У серпні 1914 року Батай прийняв [[католицизм]]. цього ж таки місяця родина мала тікати з Реймса через німецькі бомбардування. Мати Батая вирішила покинути паралізованого батька в Реймсі[[Реймс]]і на покоївку, більше свого батька Жорж Батай не бачив. Це була серйозна травма на все життя, яку сам Батай називав "«Покиненням"» ({{lang-fr|abandon}}). Батай готувався до духовної кар'єри в семінарії Сен-Флур. Та згодом розчарувався у вірі.
 
У 1918 Батай вступив до Національної Школи хартій в [[Париж]]і, де й здобув вищу освіту, саме до цього часу відносяться перші літературні проби Батая. У цей же період Батай познайомився з [[Анрі БерґсонБергсон]]ом, але видатний філософ Батая розчарував. Навчаючись в Національній школі Хартій Батай відкрив для себе [[Марсель Пруст|Марселя Пруста]], надзвичайно зацікавився [[Середньовіччя]]м. Після навчання він їздив до [[Іспанія|Іспанії]], де його захопила [[корида]] і танець [[фламенко]]. Після Іспанії Батай ґрунтовно познайомився з філософськими доробками [[Ніцше]] й [[Гайдеґґер]]а.
 
У 1924 році після коментованого видання віршованої легенди XIII століття «Орден лицарства», зарахованого як докторська дисертація, Батай поступив на службу в [[Національна бібліотека Франції|Національну бібліотеку Франції]], де працював консерватором фондів у [[Кабінет медалей|Кабінеті медалей]], з 1930 року він перейшов на роботу у відділі періодики. У той час Батай співпрацював з [[нумізматика|нумізматичним]] журналом «Аретюз».
 
У 1926-19271926—1927 роках Батай пройшов психоаналітичний курс лікування в проиесора Бореля. У цей час він вже серйозно взявся за письменницьку працю, щоправда свої твори зазвичай публікував під псевдонімом. Головними темами його творів були містицизм, насильство й еротизм. 1928 року він опублікував під псевдонімом Лорд Ош «Історію ока», а в 1931 році -&nbsp;— «Солярний анус», накладом 100 примірників та з ілюстраціями [[Андре Массон]]а. ЦЬого ж таки 1928 року Батай заснував журнал «Документи», що був присвячений [[етнологія|етнології]].
 
Читання Маніфесту сюрреалізму й знайомство з Мішелем Лерісом та Раймоном Кено на короткий час зблизило його з сюрреалістами. Та стосунки Батая і АНрі[[Анрі БретонаБретон]]а завжди були напруженими. Бретон закидав Батаєві надмірне захоплення огидним.
 
З 1931 Батай брав участь у семінарі з історії релігії Олександра Койре у Школі вищих досліджень. У 1930-х роках Батай -&nbsp;— активний учасник семінарів Олександра Кожева , де активно співпрацював з такими помітними особистостями, як [[Раймон Арон]] , [[Андре Бретон]] , [[Моріс Мерло-Понті]] та іншими.
 
У 1934 році Батай став разом з [[Роже Кайуа]] і [[Мішель Леріс|Мішелем Лерісом]] засновником Соціологічного коледжу, одним із завдань якого була розробка соціології «сакрального» та дослідження ірраціональних фактів соціального життя.
 
У 1935 брав участь у роботі психоаналітичної дослідницької групи, організованої [[Жак Лакан|Жаком Лаканом]] . Батай став одним з ініціаторів руху «Контр-атака», що розпався в 1936 році. Цей рух об'єднував лівих інтелектуалів різних творчих орієнтацій. Батай обурювався використанням імені [[Ніцше]] ідеологами [[тоталітаризм]]у, в жовтні 1935 року він відкрито засудив [[нацизм]] й зблизився з сюрреалістами, підтримуючи їхню антинаціоналістичну й антикапіталістичну позицію. Проте в 1936 році Бретон закидав Батаєві та [[П'єр Клоссовскі|П'єру Клоссовскі]] «сюр-фашизм» за аналогією до сюрреалізму.
 
У 1937 Батай, зачарований „красою«красою людської жертовності“жертовності», заснував таємне товариство «" Ацефал »" («" Acéphale »"), яке діяло до 1939 року Через рік почав виходити заснований Батаєм журнал з тією ж назвою. Символом суспільства став обезголовлена людина -&nbsp;— ацефал. Батай в той час співпрацював з [[Андре Массон]]ом , [[П'єр Клоссовскі|П'єром Клоссовські]] , [[Роже Кайюа]] , Жюлем Моннеро , Джином Ролленом і Джином Воллом .
 
Під час війни Батай опублікував свої найважливіші тексти, які до цього виходили лише напівлегально («Мадам Едварда», «Винний», «Смерть», «Внутрішній досвід», «Лабіринт», роман «Небесна блакить»).
Рядок 47:
У 1946 році Батай заснував часопис «Критика», який, за його задумом, мав стати ідеальним журналом, завдяки досвіду Батая у відділі періодики Національної бібліотеки.
 
У 1951-19611951—1961 роках Батай був директором муніципальної бібліотеки в [[Орлеан]]і. У 1954 році під заголовком «Сума атеології» Батай опублікувавсвої тексти «Внутрішній досвід», «Винний» та «Про Ніцше». У цей час написана поема "«Могила Людовіка ХХХ"», книги "«Мане"», "«Доісторичний живопис. [[Печера Ласко|Ласко]], або Народження мистецтва"», статті "«Парадокс еротизму"», "«[[Гегель]], смерть і жертвопринесення"». У 1951 -&nbsp;— 1952 роках Батай працював над "«Історією еротизму"», коментарями до романа [[де Сад]]а "Жюстіна"«Жустина». У 1956 році Батай опублікував розлогу рецензію на книгу [[Клод Леві-Строс|Клода Леві-Строса]] "«Сумні тропіки"».
 
У 1957 році Батай прочитав лекцію "«Еротизм і зачарування смерті"», видав збірник есеїв "«Література і зло"» ("«Зло -&nbsp;— жива форма Зла, вираженням котрої виступає література"»). Створив ще один журнал "Генезис«Генеза: Сексуальність в біології, психології, психоаналізі, етнології, історії звичаїв, релігій, ідей, в мистецтві, поезії, літературі"». Цього ж року написав статтю «Світ, в якому ми помираємо», присвячений роману [[Моріс Бланшо|М. Бланшо]] "«Остання людина"».
 
У 1958 -&nbsp;— 1959 роках видає збірник документів про процес над Жілем де Ре, маршалом Франції, сподвижником Жанни д'Арк, що прославився своєю нелюдською жорстокістю. У 1960 -&nbsp;— 1961 роках працює над книгою "«Сльози Еросу"», у котрій показує трагізм еротичних уявлень людини. Видає "«Винного"» як другий том "«Суми атеології"».
 
Остання прижиттєва книжка Батая -&nbsp;— «Неможливе» (1962), куди ввійшов його текст з 1947 року «Ненависть поезії».
 
Батай на початку шістдесятих намагався знову поступити на роботу до [[Національна бібліотека Франції|Національної бібліотеки]], але це йому вже не вдалося. Він помер [[9 липня]] [[1962]] року в [[Париж]]і.
 
У 1966 році посмертно був надрукований текст Батая «Моя мати», в якому описується спроба інцесту, що призводить до повного самознищення.
Рядок 62:
 
== Жінки ==
У перший шлюб Батай вступив з акторкою Сільвією Маклес; вони розлучилися в 1934 році, й Маклес згодом вийшла заміж за постмодерніста-психоаналітика [[Жак Лакан|Жака Лакана]]. Батай також мав зв'язок з Колетт Пеньо , яка померла в 1938 році. Паралельно він вчащав до будинків розпусти й мав дуже багато коханок. У 1946 році Батай одружився з принцесою Діаною Кочубей де Богарне, у шлюбі з якою в 1949 році у нього народилася дочка Жулі.
 
== Вибрані твори ==
 
[[ЗображенняФайл:Signature Georges Bataille.jpg|thumb|230px|right|Автограф Батая]]
* ''Les Monnaies des grands Mogols'', Paris, J. Florange éditeur, s. d. (1927).
* ''Histoire de l'œil'', 1928 (під псевдонімом Lord Auch).
* ''L'Anus solaire''<ref>Див.: http://classiques-litterature-erotique.blogspot.com/2011/01/lanus-solaire-georges-bataille.html.</ref>, 1931.
Рядок 86:
* ''Le Mort'', Jean-Jacques Pauvert Éditeur, 1967
* ''Théorie de la religion'', Texte établi et présenté par Thadée Klossowski, Tel Gallimard, 1973.
* ''Œuvres complètes''. Paris, Gallimard, XII volumes, 1970-19881970—1988.
* ''Romans et récits''. Préface de Denis Hollier. Édition publiée sous la direction de Jean-François Louette. Gallimard, "«Bibliothèque de la Pléiade"», 2004.
* ''L'Archangélique et autres poèmes''. Gallimard, NRF/Poésies, 2008.
* ''Le Souverain'', Fata Morgana, 2010
Рядок 94:
=== Біографії ===
* Pascal Louvrier, ''Georges Bataille, la fascination du mal'', éditions du Rocher, Paris, juin 2008
* Bernd Mattheus, ''Georges Bataille. Eine Thanatographie'' (3 vol.), Matthes & Seitz Verlag, Munich, 1984-19951984—1995
* Michel Surya, ''Georges Bataille, la mort à l'œuvre'', Séguier/Gallimard, Paris, 1987/1992
 
Рядок 102:
* Martin Cloutier et François Nault (dir.), ''Georges Bataille, interdisciplinaire: autour de La Somme athéologique'', Montréal, Éditions Triptyque, 2009
* Georges Didi-Huberman, ''La ressemblance informe ou le gai savoir visuel selon Georges Bataille'', Macula, Paris, 1995
* Jacques Derrida, «" De l'économie restreinte à l'économie générale »«, in ''L'écriture et la différence'', Seuil, 1967
* Marcus Dick, Die Dialektik der Souveränität. Philosophische Untersuchungen zu Georges Bataille, Georg Olms Verlag, Hildesheim/Zürich/New York, 2010
* Michel Fardoulis-Lagrange, ''G.B. ou un ami présomptueux'', Le Soleil Noir, Paris, 1969
* Koichiro Hamano, ''Georges Bataille: La perte, le don et l'écriture"», Éditions Universitaire de Dijon, Dijon, 2004
* Jean-Michel Heimonet, ''Le Mal à l'oeuvre : Georges Bataille et l'écriture du sacrifice'', Parenthèses, Marseille, 1987
* Denis Hollier, ''La Prise de la concorde'' (suivi de ''Les dimanches de la vie''), Gallimard, Paris, 1974/1993
* Denis Hollier, ''Le Collège de Sociologie, 1937-19391937—1939'', Gallimard, 1979 et Folio essais, 1995
* Jacques Lempert, ''Georges Bataille'' étude dans le chapitre ''Érotisme'', ''La Grande Encyclopédie'', Éditions Larousse, Paris, 1973.
* Francis Marmande, ''Georges Bataille politique'', Presses Universitaires de Lyon, 1984
* Stephan Moebius, ''Die Zauberlehrlinge. Soziologiegeschichte der Collège de Sociologie'', Konstanz 2006
* Mario Perniola, ''L'instant éternel. Bataille et la pensée de la marginalité'', Paris, Méridien/Anthropos, 1981
* Robert Sasso, ''Georges Bataille : le système du non-savoir, une ontologie du jeu'', Minuit, Paris, 1978
* Arnaud Alain, Gisèle Excoffon-Lafarge, ''Bataille'', Paris, Éditions du Seuil, Écrivains de toujours, 1978
* Vincent Teixeira, ''Georges Bataille, la part de l'art -&nbsp;— la peinture du non-savoir'', L'Harmattan, Paris, 1997
* Frédérick Tristan, ''Don Juan le révolté'', Écriture, Paris, 2009
* François Warin, ''Nietzsche et Bataille. La parodie à l'infini'', Presses Universitaires de France, Paris, 1994
* Andreas Papanikolaou , ''Georges Bataille : Érotisme, imaginaire politique et hétérologie'', Éditions Praelego, 2009
* Philippe Joron, ''La vie improductive. Georges Bataille et l’hétérologiel'hétérologie sociologique'', Montpellier, Presses universitaires de la Méditerranée, coll. Sociologie des imaginaires, 2009
* Christian Limousin, ''Georges Bataille'' (essai), Éditions Universitaires, 1974
* Juliette Feyel, ''Revue Silene'', De l'hétérogène au sacré, 2008. [http://www.revue-silene.com/f/index.php?sp=liv&livre_id=109 Онлайн]
 
== Українські переклади ==
* [http://www.ji.lviv.ua/n33texts/bataile.htm Історія еротизму / пер. Григорій Чопик]
 
== Примітки ==
Рядок 139:
[[Категорія:Французькі критики]]
[[Категорія:Французькі літературознавці]]
[[Категорія:Бібліотекарі]]
[[Категорія:Народились 1897]]
[[Категорія:Народились 10 вересня]]
[[Категорія:Померли 1962]]
[[Категорія:Померли 9 липня]]
[[Категорія:Померли в Парижі]]
 
[[an:Georges Bataille]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Жорж_Батай