'''ФідеікомісФідеїкоміс''' (також '''фідеікомісс''', {{lang-la | fideicommissum}}, від {{lang-la | fides}} - «довіра» , «сумлінність» і {{lang-la | committere}} - «доручати») - вид [[заповіт | заповіту]].
==Римське право==
В [[Римське право | Римському праві]], заповідач доручав [[Спадкування (право) | спадкоємцю]] виконати обумовлені дії на користь третьої особи, яка зазвичай не мала пасивної заповідальної здатності. ФідеікомісФідеїкоміс не був пов'язаний обмеженнями, передбаченими для [[Легат (Римське право) | легатів]]. При дотриманні інтересів інших спадкоємців, можна було доручити передати як фідеікоміс весь спадок повністю третій особі (''універсальний фідеікоміс''). Фідеікоміс діяв і для третіх осіб, які не успадковували майно, а мали тільки обов'язки по відношенню до будь-якого можливого спадкоємця: наприклад, заповідач міг наказати своєму боржникові повернути борг конкретній особі, не обов'язково спадкоємцю. Покладені доручення повинні були мати законний і моральний характер: не можна було доручити здійснити злочин і т. п. За своєю суттю, фідеікоміс знімав обмеження щодо можливості для заповідача розпоряджатися майном у заповіті.
==Німецьке і прибалтійське право==
В [[Німецьке право | німецькому праві]] заповідальне розпорядження, в силу якого якесь небудь майно, зазвичай нерухоме, має залишатися у володінні сім'ї невідчужуваним і переходити в певному порядку спадкування. Саме це майно також називали ''фідеікомісфідеїкоміс''. Дворянські родові фідеікомісифідеїкоміси [[Прибалтійське цивільне право | остзейського права]] відповідали [[майорат]]ам в законодавстві [[Російська імперія | Російської імперії]].
== Історія ==
В роботі [[Адам Сміт| Адама Сміта]] «[[Дослідження про природу і причини багатства народів]]» ([[1776]]) зустрічається такий опис фідеікоміса:
<blockquote>
ФідеікомісиФідеїкоміси є природним наслідком закону про первородство. Вони були встановлені для забезпечення певного наслідування по прямій лінії, думку про який вперше дав закон про первородство, і для запобігання того, щоб хоча б частина первісного нерухомого маєтку вийшла з володіння основної лінії шляхом дарування, заповіту та відчуження або внаслідок марнотратства або нещасть когось небудь з спадкоємців. Фідеікоміси були взагалі невідомі римлянам. Їх субституції і фідеікомісифідеїкоміси не мають нічого спільного з сучасними <small> [кінця XVIII століття] </small> фідеікомісами, хоча деякі французькі юристи визнали доречним наділити цю сучасну установу в зовнішні форми і терміни згаданих стародавніх установ.
