Автокефальна церква: відмінності між версіями

Після перемоги [[Жовтневий переворот|Жовтневого перевороту]] в Росії, коли українська держава за допомогою німецьких і австрійських союзників намагалася відстояти в Україні державність, в державі [[Павло Скоропадський|Павла Скоропадського]] виникла ідея створення Автокефальної української церкви, якій відводилась важлива роль в стриманні людей від антидержавного більшовизму. Тому 12 листопада 1918 року міністр віросповідань о. Лотоцький оголосив декларацію, де було сказано: «В самостійній державі має бути і самостійна церква… Це не лише церковна, але й національна наша необхідність… Від імені уряду Української держави маю за честь оголосити його тверду і непохитну думку, що українська церква має бути автокефальною». Таким чином, є всі підстави стверджувати, що саме гетьманський уряд поклав початок автокефалії української церкви. Пізніше ідею розвивав уряд [[Симон Петлюра|Симона Петлюри]]. Так перші громади ''Автокефальної церкви'', що виникли в [[1919]]—[[1920|20]] роках, активно виступали на підтримку української держави. Після поразки української армії від російських більшовиків українське духівництво ''Автокефальної церкви'' провадило своє служіння у підпіллі. В проповідях поширювалась право українців на самобутність і право селян на землю, результати їх праці на землі.

 

 

В роки Другої Світової війни ''Автокефальна церква'' знову відродилася на окупованій німецькими військами території України. Вигнання німців з України призвело до того, що ''Автокефальна церква'' продовжувала свою діяльність за кордонами [[СРСР]].