Сон у червоному теремі: відмінності між версіями

Роман «Сон в червоному теремі» спирається на автобіографічний матеріал<ref>Сюжет роману переказано за статтею ФІшмана у книзі «История всемирной литературы», с. 593-594</ref>: так доля родини Цзя, у двох палацах якого розгортається дія роману, нагадує долю родини самого [[Цао Сюецинь|Цао Сюециня]]. Авторові, за його словами, самому колись довелося пережити «період чудових снів», тож він вирішив поділитися з читачем «Історією каменя» (інша назва роману), розповісти про «дівчат минулих днів» та «вилити свою душу». Для китайської прози такий зачин був вельми незвичним. Сама «Історія каменю» має міфологічну основу: богиня Нюй-ва, закладаючи пролом в небосхилі, сплавила разом 36 501 різнокольоровий камінь. Проте останній камінь виявився зайвим, але набув чарівних властивостей завдяки тому, що до нього торкалася богиня: він міг збільшуватися або зменшуватися в розмірі, пересуватися у просторі, але весь час страждав, адже йому не судилося увійти до числа обраних Нюй-ва каменів. Якось буддійський та даоський ченці розташувалися біля підніжжя хребта Цінген, де лежав камінь, аби трохи погомоніти. Нараз вони звернули увагу на дивовижно чистий камінь, який несподівано у них на очах стиснувся і став завбільшки з нефритову підвіску до віяла. Буддійський монах підняв камінь й вирішив написати на ньому декілька ієрогліфів, сподіваючись, що хтось знайде це камінь знову, побачить що камінт незвичайний та віднесе його до вчених, «в притулок насолод і розкоші, багатства і млості». Проминуло багато століть, аж раз чернець Кун-кун, який прагнув осягнути істину і стати безсмертним, проходячи повз хребта Цінген, побачив камінь, на поверхні якого проступали сліди ієрогліфів; там було записано, що каменю судилося з'явитися на світ в образі людини, а також перераховувалися дрібні сімейні події, говорилося, що він буде проводити час у жіночих покоях, цитувалися вірші, якими людина, що постане з каменя, буде захоплюватися. Слідуючи за написом на камені, Кун-кун переписав всю історію, аби розповісти її нащадкам. Врешті якимось чином рукопис потрапив до Цао Сюеціня, а той, перечитавши його десять разів і виправивши п'ять разів, поділив на розділи, склав зміст і дав назву «Історія дванадцяти шпильок з Цзіньлін» (тобто історія 12 красунь з Нанкіна). У записі на камені йшлося про поневіряння каменя світом, про те, як він з'явився до феї, а та залишила його у себе в палаці Червоної зорі. Прогулюючись західним берегом річки Душ, камінь побачив траву безсмертя&nbsp;— пурпурну перлину, полюбив її й кожен день напував її солодкою росою, щоб вона могла прожити довгі роки. Перетворившись на дівчину, вона обіцяла каменю віддячити за росу слізьми. З цього місця міфологічна оповідь переходить у план реального життя. Читач знайомиться з палацом Жунго в [[Нанкін]]і, що належав одній з гілок аристократичного роду Цзя. Дружина чиновника Цзя Чжуна народила сина, у роті якого знайшли шматочок нефриту, шо вигравав усіма барвами веселки. Хлопчика назвали Бао-юй&nbsp;— Коштовний Нефрит. Проходить кілька років, і до палацу Жунго привозять двоюрідну сестру Бао-юя, хворобливу дівчинку Лінь Дай-юйДайюй, яка втратила свою матір. Діти стали друзями. Коли до них приєднується інша двоюрідна сестра Бао-юяБаоюя, Бао-чайБаочай (Коштовна Шпилька), Дай-юйДайюй ревнує до неї Бао-юяБаоюя. Дай-юйДайюй гонорова, примхлива, відлюдькувата і горда. Тож вона часто свариться з братом та служницями. Бао-юйБаоюй відвідує область Небесних мрій і зустрічає фею, яка застерігає його від ілюзій. Вона показує йому книгу доль «Дванадцяти шпильок з Цзіньлін» (тобто відкриває йому долі його подруг&nbsp;— сестер та коханих служниць). Служниці феї співають йому дванадцять пісень, проте Баоюй не розуміє їх, а коли прокинувся, то забуває. Забутий сон Бао-юя є своєрідним «спогадом про майбутнє», «Сном у червоному теремі». Поступово збуваються передбачення, що згадувалися в піснях і у віршах, які Бао-ЮйБаоюй прочитав у книзі доль.