[[Файл:Могила Павла Шлейфера.JPG|міні|200пкс|Могила Павла Шлейфера на старому [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]]]]
'''Павло́ Іва́нович Шле́йфер''' (* 29 червня ([[11 липня]]) [[1814]], [[Київ]] — † 24 квітня ([[6 травня]]) [[1879]]) — [[художник|маляр]]-[[портретист]], архітект[[архітектор]] і [[педагог]], родом з [[Київ|Києва]]. Батько київського архітектора [[Шлейфер Георгій Павлович|Георгія Шлейфера]].
Бувши урядовцем департаменту зовн.[[зовнішня торгівля|зовнішньої торгівлі]], одночасно учився вільним слухачем у [[Петербурзька Академія Мистецтв|Петербурзькій Академії Мистецтв]] ([[1836]] — 40[[1840]]). Згодом, працював учителем малювання в Павловському кадетському корпусі, з поч.початку 1844 [[викладач]] [[Полтава|Полтавського]], а з грудня того ж р.року Київ.[[Київський Інститутуінститут шляхетних дівчат|Київського Інституту шляхетних дівчат]], з [[1852]] архітектархітектор [[Київ]].ської учбової округи.
Портрети Ш.Шлейфера в "стилі укр.українського портрета [[18 століття|18 вст.]] - («Жіночий портрет», 1836); найбільш помітний зв'язок з давньоукр.давньоукраїнським портретом на «Портреті дружини» (1853). Відомі також 2 чоловічі портрети Ш.Шлейфера (1842 і 1846), «Портрет музики» (1845). Помер Ш.Шлейфер у [[Київ|Києві]].
