MaksymShevchenko11

Починати розгляд даної проблеми доцільно з розуміння поняття «республіка» яке було характерним для того часу. [[Респу́бліка]] — епоха в історії Стародавнього Риму, що відрізнялася аристократично-олігархічною формою правління, в якій вища влада головним чином зосереджувалася руках сенату та двох консулів. Іноді умовно підрозділяється на Ранню і Пізню. Латинський вираз «respublica» означає «загальна справа».

За свідченнями [[В. В. Дементьевой]] Римська держава за своєю сутністю було рабовласницькою, за формою правління – рабовласницько-демократичною республікою для своїх громадян. Якщо громадяни Риму мали права, то негромадяни Риму були обмежені у своїх правах. У [[Римській республіці]] поєднувалися аристократичні і демократичні риси, при істотному переважанні перших. Римська аристократична олігархія фактично керувала республікою, а представництво вільних громадян, в управлінні державою зводилося до декоративної присутності.

Також, нам відомо, що в Римі з’являється таке явище як «партія». Сам же термін [[“партія”]] (лат. pars/partis - частина, галузь, відділ) існує ще з давньоримських часів, поняття [[“політична партія”]] як ми розуміємо його зараз – витвір новітньої доби. Ці так звані партії не могли з’явитися в Римі на порожньому місці, тому що їх появі сприяли певні передумови. Оскільки, як відомо партії формувалися за певними класовими розбіжностями, принципами побудови суспільства та ін. Але головною причиною появи політичних партій в Римі якраз і стала класова нерівність, що спричиняло до відкритої боротьби за права пригнічених. Особливу увагу на це звернув [[Теодор Моммзен]] в «Истории Риму», де він приділив велику увагу класовій, а потім так званій партійній боротьбі в Римі. Він пояснює утворення держави в Римі: «Так з’єднанням родів склалася держава, а їх земельні наділи утворили її територію. Кожен законний нащадок одного з родоначальників був громадянином цієї держави і вони називалися «батьківськими дітьми» (отцовыми детьми). Перед так званою общиною всі її члени і учасники були рівноправні, хоча в середині сімей дорослі сини не підкорялися повній волі батька». За даною тезою із слів Т.[[Теодора Момзена]], можна зрозуміти, що держава в Римі була утворена з так званих родів і їх земельних наділів. Відомо, що саме сенат відіграв важливу роль в утворенні партій в Римі. Звернемося до роботи Т.[[Теодора Момзена]], який зазначав, що в Римі з давніх часів визнавалося існування 300 родів, які й давали 300 сенаторів у римський державний орган. Зокрема російський дослідник П.А.Аліпов зазначав, що в ті часи в Римі люди мали таке розуміння, що влада на їх думку, повинна була зосереджуватися в руках аристократії або багатих людей, які зосереджували в своїх руках велику кількість земельних володінь, якими вони збагачувалися, а бідні люди в свою чергу потрапляли в боргову кабалу до них.

Політична історія [[Римської республіки]] V - IV ст. до н. е. характеризується зміцненням республіканського ладу і боротьбою плебеїв за його демократизацію. Проте, незважаючи на успіхи плебса, державний лад залишався аристократичним. Потужний удар по родовій організації патриціїв був завданий в середині VI століття до н.е. реформою Сервія Тулія, шостого царя за римською історичною традицією.

Кожна з 193 центурій мала при голосуванні один голос. Найбагатші римляни, переважно патриції, - вершники і центуріати 1 розряду, володіли 98 голосами, що забезпечувало їм перевагу у вирішенні будь-яких питань. Проте патриції переважали в центуріатних зборах не в силу своїх родових привілеїв, а як найбільш заможні землевласники. Тому й плебеї могли потрапити в ці центурії. Отже, плебеї вийшли зі свого ізольованого положення по відношенню до римськоїгромади.Таким чином, важливе соціальне значення реформи [[Сервія Тулія]] полягало в тому, що вона заклала основи нової організації римського суспільства не тільки за родовим, а за майновим і територіальним принципом. {{Правитель

Тим не менш, родовий лад ще не був знищений остаточно. Причому тільки поступово, центуріатні збори витіснили родову організацію. Це відбувалося в запеклій боротьбі плебеїв з патриціями, яка особливо загострювалася після повалення останнього рекса. У всьому процесі утворення римської держави значне місце займають війни та військова організація населення. Створення Сервієм Туллієм нового ополчення, яке змінило родові дружини, послужило руйнування древнього патріархального ладу і оформлення нових порядків, які носили політичний характер. Усунувши родоплемінниий розподіл населення і розділивши все суспільство, включаючи плебеїв, на майнові розряди, [[Сервій Туллій]] тим самим позбавив будь-якого важливого значення родову знать і родову організацію. Разом з тим його реформа послужила основою для створення римської армії в формі рабовласницької міліції. Військо складалося тепер тільки з заможних громадян, озброєння і характер військової служби яких залежав від величини майна. Важливо мати на увазі, що центуріатна організація призначалася і для політичних цілей, оскільки центуріатні коміції набули право на вирішення найважливіших політичних питань.