'''ФАВН''' (лат.{{lang-la|}} ''Faunus від favere'' — сприяти, бути прихильним) — син [[Пік]]а й [[Помона|Помони]] (''варіант'': [[Конента|Коненти]] ); одне з найдавніших божеств у римській міфології; покровитель лісів, отар і пастухів. У давні часи римляни ототожнювали Ф. з грецьким [[Пан (міфологія)|Пан]]ом. Поет [[Горацій]] звертається до нього з такою молитвою: «Фавне, коханку полохливих [[німфи|німф]], прошу тебе, прийди на мої поля і сонячні ниви й будь добрим до моєї молодої отари. Для тебе щороку забиваю молоденьке козеня і ставлю тобі повні келихи вина, для тебе старий жертовник оповивається клубами диму. А як настане твоє свято, худоба вільно гуляє на буйних пасовиськах, і все село виходить на луки, і вівці не бояться вовків. Дикий ліс осипає для тебе листя, а селянин на твою честь танцює і весело тупає в немилу землю». На честь Ф. у грудні справляли свято фавналії. Ф. приносили в жертву цапів, робили узливання молоком і вином. На честь божка як захисника отар від вовків (Ф. Луперк) 15 лютого влаштовували луперкалії. За міфами, Ф. мав дар провіщати людям їхню долю; той, хто бажав заглянути в майбутнє, повинен був заснути на шкірі принесеної в жертву вівці (інкубація). Звідси, можливо, [[епітет]] Ф. [[Інкуб]]. Сином Ф. й [[німфи]] [[Маріка|Маріки]] був [[Латин]].
