Марин Дринов: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
StorkMan (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
вікіфікація, шаблон
Рядок 1:
{{Картка:Науковець
{{Особа
| имім = Марин Дринов
| ім'я_мовою_оригінала =Марин Стоянов Дринов
| Зображенняпортрет =[[ Файл:Marin-drinov-protrait-rulexru.jpg]]
| дата_народження=[[20 жовтня]] [[1838]]
| зображення_розмір = 250px
| місце_народження=[[Панагюріште]], [[Османська імперія]]
| зображення_підпис =
| дата_смерті=[[13 березня]] [[1906]]
| дата народження = {{ДН|20|10|1938}}
| місце_смерті=[[Харків]], [[Російська імперія]]
| місце_народженнямісце народження = [[Панагюріште]], [[Османська імперія]]
}}
| дата смерті = {{ДС|13|03|1906}}
'''Марин Стоянов Дрінов''' ({{lang-bg | Марин Стоянов Дринов}}, в Росії -'''Марин Степанович Дринов''') (нар. [[1 листопада]] [[1838]], [[ Панагюріште]] - † [[13 березня]] [[1906]], [[Харків]]) - болгарський історик і філолог,громадський діяч болгарського [[Болгарське національне відродження | національного відродження]], працював більшу частину життя в Російській імперії. Один з основоположників болгарської історіографії, перший президент Болгарського літературного товариства (нині [[Болгарська академія наук]]).
| місце_смертімісце смерті = [[Харків]], [[Російська імперія]]
| резиденція =
| громадянство =
| національність = [[болгарин]]
| галузь = [[історія]], [[філологія]]
| заклад = [[Харківський університет|Імператорський Харківський університет]]
| Alma Mater = [[Московський університет]]
| Посада = 1-й міністр Нородної освіти та релігійних справ Болгарії (1878)<br/>Президент [[Болгарська академія наук|Болгарського літературного товариства]]
| відомий через =
| звання = професор
| ступінь = доктор слов'янської філології
| керівник =
| учні =
| Батько =
| Мати =
| Дужина =
| Чоловік =
| Діти =
| нагороди =
| примітки =
| особиста_сторінка =
}}
 
'''Марин Стоянов Дрінов''' ({{lang-bg | Марин Стоянов Дринов}}, в Росії -'''Марин Степанович Дринов''') (нар. [[1 листопада]] [[1838]], [[ Панагюріште]] -&nbsp;— † [[13 березня]] [[1906]], [[Харків]]) -&nbsp;— болгарський історик і філолог, громадський діяч болгарського [[Болгарське національне відродження | національного відродження]], працював більшу частину життя в Російській імперії. Один з основоположників болгарської історіографії, перший президент Болгарського літературного товариства (нині [[Болгарська академія наук]]).
{{цитата|Със своя чист ум ние лесно можем да ся дигнем и да тръгнем по пътя на истинната цивилизация|Марин Дринов}}
{{цитата|Със своя чист ум ние лесно можем да ся дигнем и да тръгнем по пътя на истинната цивилизация|Марин Дринов}}
Як багато болгарських інтелігенти свого покоління, Дрінов в молодості емігрував (1858) і здобув освіту в Росії. Навчався в [[Київ]]ськоїській духовноїдуховній семінарії, потім в [[Московський університет | Московському університеті]], в 1865-18711865—1871 працював в Австрії та в Італії, розшукуючи там документи з болгарської історії, деякий час жив у Празі. У 1869 році став одним із засновників і першим головою Болгарського літературного товариства ([[Бреїла]], [[Румунія]]). Отримав ступінь магістра і став лектором зі славістики в [[Харківський університет | Харківському університеті]], з 1876 -&nbsp;— професор. Автор робіт про болгарський народ, про історію [[Болгарська православна церква | болгарської церкви]] (виступав за незалежність її від [[Константинопольська православна церква | Константинопольського патріархату]]), найдавнішої історії слов'ян, про слов'янсько-візантійських відносинах.
Після звільнення Болгарії в 1878 році Дрінов приїхав на батьківщину і став (у складі тимчасового російського управління країни) міністром народної освіти і духовних справ. Був одним з батьків-засновників болгарської держави, співавтором [[Тирнівська конституція | Тирнівськой конституції]]. У відповідь на пропозицію австрійського уряду оголосити столицею Болгарії [[Велико Тирново]], наполіг, щоб їй стала [[Софія]]. Дринов ввів 32-літерний цивільний алфавіт, яка вживалася в Болгарії до 1945 року (з літерами [[ять]] та [[юс малий]],а також з німими ''ь'' та ''ь'' на прикінці слів). Заснував в Софії національну бібліотеку.
У 1881 році Дрінов повернувся до Харкова і продовжував там працювати до кінця життя. Член-кореспондент Петербурзької АН (1898), член багатьох зарубіжних наукових товариств. Помер від [[туберкульоз]]у.
Іменем Дрінова називається академічне видавництво БАН.