Данелія Георгій Миколайович: відмінності між версіями

'''Данелія Георгій Миколайович''' ({{lang-ka|გიორგი დანელია}}, народився{{н}} [[25 серпня]] [[1930]], [[Тбілісі]]) -— радянський [[кінорежисер]] і [[сценарист]], [[заслужений діяч мистецтв РРФСР]] ([[1965]]). [[Народний артист СРСР]] ([[1989]]). Премія «Золотий Овен» ([[1994]]).

Батько -— Данелія Микола Дмитрович ([[1902]]-—[[1981]]), інженер, був бригадиром, начальником шахти, головним інженером Метробуду [[Москва|Москви]] та [[СРСР]]. Мати - — [[Анджапарідзе Мері Івліанівна]] (1905-19801905—1980), працювала на "«[[Мосфільм]]і"» асистентом, другим режисером, зняла кілька короткометражних фільмів. Дружина  — [[Данелія Галина Іванівна]], режисер-постановник, зняла фільми "«[[Француз (фільм)|Француз]]"», "«[[Божа тварь (фільм)|Божа тварь]]"», а також короткометражні картини "«[[Жарт?! (фільм)|Жарт?!]]"» та "«[[Поточний день (фільм)|Поточний день]]"». Діти: [[Данелія Микола Георгійович]] ([[1959]]-—[[1985]]), режисер, поет, художник; Данелія Світлана, юрист; Данелія Кирило, художник. Онуки: Ірина, Маргарита, Олена, Саша, Денис, Петро. Правнучка - — Олександра.

У [[1955]] році закінчив [[Московський архітектурний інститут]]. У [[1956]] Вищі режисерські курси. Уже перший фільм Данелії «[[Сергій (фільм)|Сергій]]» (спільно з [[Таланкін Ігор Васильович|Ігорем Таланкіним]]) звернув на себе увагу критиків і глядачів. Програмної роботою Данелія став фільм "«[[Я крокую по Москві (фільм)|Я крокую по Москві]]"» ([[1963]]), який став культурною подією [[Відлига|хрущовської відлиги]].

Починаючи з картини «[[Тридцять три (фільм)|Тридцять три]]» ([[1965]]) режисер звертається до жанру сатири, він стає визнаним майстром комедії. Творчість Данелія відрізняє справді глибока [[сатира]], продуманий [[гротеск]], тонкий ліризм і розкриття психологічного образу героїв. Вміння створити злагоджений ансамбль з акторів різних шкіл - — особливий дар Анелія як режисера.

У [[1967]]-—[[1970]] створив кілька мініатюр для сатиричного журналу «[[Фітіль (кіножурнал)|Фітіль]]».

Георгій Миколайович захоплюється живописом, графікою, музикою, вдома зібрав колекцію барабанів. Улюблені режисери - — [[Федеріко Фелліні]] (особливо фільм "«[[Вісім з половиною (фільм)|Вісім з половиною]]"»), [[Міхалков Микита Сергійович|Микита Міхалков]].

* [[Міміно]], [[1977]], ''пілот літаку рейсу "«Тбілісі-Москва"»''

* [[Сльози крапали (фільм)|Сльози крапали]], [[1982]], ''пасажир в трамваї'', озвучив пісню "«Друзів гублять лише раз"», яка написана на вірші поета і сценариста [[Шпаліков Генадій Федорович|Геннадія Шпалікова]].

* Вимовляючий тост - — п'є до дна ([[2005]]) ({{lang-ru|Тостуемый пьёт до дна}})

* Переможець [[Каннський кінофестиваль|Канського кінофестивалю]] в категорії: "«Особлива згадка стрічок молодих режисерів"» за фільм "«[[Я крокую по Москві (фільм)|Я крокую по Москві]]"» ([[1963]])

* Переможець кінопремі [[Ніка (кінопремія)|Ніка]] в категорії: "«Краща сценарна робота"» за фільм "« [[Паспорт (фільм)|Паспорт]]"» ([[1990]])

* Переможець кінофестивалю [[Кінотавр]] в категорії: "«Приз президентського ради"» за фільм [[Фортуна (фільм, 2000)|Фортуна]]" ([[2000]])

* Головний приз [[Московський кінофестиваль|Московського міжнародного кінофестивалю]] ([[1978]])