Королівський філармонічний оркестр: відмінності між версіями

'''Королівський філармонічний оркестр''' (''КФО'', {{lang-en|Royal Philharmonic Orchestra}}) — [[Великобританія | Британський]] [[симфонічний оркестр]] з майданчиком в [[Лондон]]і, іноді його називають «Національним оркестром Великобританії» ({{lang-en|Britain's national orchestra}}).

КФО був заснований в 1946 році [[Томас Бічем | Сером Томасом Бічем]], а свій перший концерт зіграв в [[Кройлдон]] е [[15 вересня]], [[1946]] а. Бічем був головним [[диригент]] ом до самої своєї смерті в 1961 році. Йому на зміну прийшов тодішній помічник диригента [[Рудольф Кемпе]] яким в 1970 році було присвоєно звання Довічного диригента. Згодом музичними керівниками та головними диригентами оркестру були [[Антал Дораті]] [[Вальтер Веллер]] [[Андре Превін]] [[Володимир Давидович Ашкеназі]]. У 1992 році головним диригентом був призначений [[Юрій Хатуевіч Темірканов]]. У 1996 році музичним керівником КФВ став [[Даніеле Гатті]]. Він покинув цей пост в 2009-му і став Диригентом-лауреатом. У 2009 році художнім керівником і головним диригентом оркестру став [[Шарль Дютуа]].

У 1950 році оркестр гастролював по [[США]] таким чином ставши першим британським оркестром, який відвідав Америку з часу візиту [[Лондонський симфонічний оркестр | Лондонського симфонічного оркестру]] в 1912-му.

Після смерті Бічем оркестр реорганізувався в самоврядні товариство з обмеженою відповідальністю і незабаром зіткнувся з першими труднощами. [[Королівське Філармонічне Суспільство]] вирішило не задіювати КФО в своїх концертах 1963-го року. Починаючи з 1964 року, замість КФВ на [[ГліндебурнскійГліндебурнський фестиваль | Гліндебурне]] грає [[Лондонський філармонійний оркестр.]] Тоді ж, керівництво [[Ройял Фестивал Холл]], а також перервало свої відносини з КФО. Частина основних музикантів покинула оркестр, а Кемпе пішов з поста головного диригента, але незабаром повернувся. При серйозній підтримці [[Малколм Сарджент | Сера Малколма Сарджента]] оркестр з успіхом почав проводити свої концерти в приміщенні кінотеатру Swiss Cottage в передмісті Лондона

Друга загроза існуванню оркестру виникла в 1984 році, коли в проводився від імені [[Рада з культури | Ради з культури]] ({{Lang-ан | Мистецтво Ради}}) огляді журналіст [[Вільям Різ-Могг]] висловився про те , що Англії не вистачає хорошого симфонічного оркестру на сході країни: КФО пропонувалося переїхати в [[Ноттінгем]]. У той же час, інший доповідь Ради з культури рекомендував КФВ приєднатися до [[Лондонський симфонічний оркестр | Лондонському симфонічному оркестру]] і спільно як майданчик використовувати [[Барбакан-центр]]; ні те ні інша пропозиція не було втілено в життя.

В [[1992 рік]] уроці оркестр призначив [[Девіс, Пітер Максвелл | Пітера Максвелла Девіса]] асоційованим диригентом і композитором КФВ.

[[7 квітня]] [[1994 рік]] ароку Королівський Філармонійний оркестр під керівництвом [[Гілберт Левайн | Сера Гілберта Левайна]] виступав в [[апостоличний палац | Ватикані.]] На історичному «Папському Концерті Пам'яті Жертв Голокосту" Концерт вів лауреат [[Оскар (премія) | премії «Оскар»]] [[Річард Дрейфус]]. Партію віолончелі виконував [[Лінн Харрелл]].

У липні [[2008 рік]] ароку було оголошено, що майданчиком КФВ вже п'ятий рік поспіль залишиться Лоустофт ({{lang-en|Lowestoft}}) в Саффолку. У цьому самому східному містечку Англії оркестр дає по чотири концерти на рік.

З перших днів утворення оркестру і до самої смерті бичем, КФВ зробив під його керівництвом величезну кількість записів для лейблів [[Columbia Records]], [[RCA Victor]] і [[EMI]]. Однією з перших стереофонічних записів оркестру стала виконана в 1955 році симфонічна поема "«[[Тапіола]]"» [[Ян Сібеліус | Яна Сібеліуса]] записана на EMI.

В [[1964 рік]] уроці спільно з КФО свою оперу "«[[Пригоди гульвіси]]» записав [[Ігор Федорович Стравінський]]. У період з 1964 по 1979 рр.. КФВ, спільно з оперною трупою [[D’Oyly Carte]], записував опери Гілберта і Саллівана для лейбла [[Decca Records]].

В [[1986 рік]] уроці оркестр запустив власний лейбл звукозапису -. РПО Звіти заявивши, що це перший у світі «звукозаписний лейбл, власником якого є симфонічний оркестр"

Крім записів класичного репертуару, КФВ записав кілька саундтреків, у тому числі для фільмів «[[Червоні пуанти]]» та «[[Казки Гофмана (фільм) | Казки Гофмана]]"» [[Майкл Пауелл (режисер) | Майкла Пауелла]] і [[Емерік Прессбургер | Емерік Прессбургера]]а.

Музиканти КФВ брали участь у багатьох записах некласичної музики, в тому числі «[[Yanni Live at the Acropolis]]», концерті в [[Греція | Греції]] в 1993 році, на якому диригував [[Шахрдад Рохані]] в серії звукозаписів «[[Hooked on Classics]]»; оркестрових аранжуваннях музики рок-гуртів [[Pink Floyd]], [[Oasis]], [[Queen]], [[U2]] і [[ABBA]]; в запису пісні й альбому, «[[Art of Life]]» японського рок-гурту [[X Japan]], написаної [[Єсіков Хаясі]]; офіційної музичної теми [[Ліга чемпіонів УЄФА | Ліги чемпіонів УЄФА]]; пісень на альбомі 2004 року «[[A Semblance of Normality]]» британського [[фолк-метал]] гурту [[Skyclad]]; альбома «[[Symphonic Rock: A Symphony of Hits 2004]]»; а також у запису музичної теми спортивної програми каналу [[Бі-бі-сі]] «Grandstand» в 1982 році.

Оркестр записав музичну тему для [[Радіо Меркурій | Радіо Мерк'юрі]] виступив спонсором декількох концертів.