Густав Роберт Кірхгоф: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Deineka (обговорення | внесок) |
Deineka (обговорення | внесок) |
||
Рядок 66:
=== Спектральний аналіз ===
В [[Гейдельберг|Гейдельберзі]] Кірхгоф пропрацював 20 років. В ці роки він разом з [[Бунзен Роберт Вільгельм|Бунзен]]ом заклав основи [[спектральний аналіз|спектрального аналізу]] та разом з ним відкрив [[цезій]] (1860) та [[рубідій]] (1861). В основі методу лежить експериментально відкритий і теоретично обґрунтований Кірхгофом фундаментальний закон, що носить його ім'я: відношення монохроматичної випромінювальної і поглинальної здатностей у всіх тіл — одне і те ж, воно залежить тільки від температури і довжини хвилі.
Розробка в 1859-1862 Кірхгофом і Бунзеном методу спектрального аналізу, який став потужним засобом вивчення небесних тіл, знаменувала появу нової галузі [[астрономія|астрономії]] — [[астрофізика|астрофізики]]. Кірхгоф виміряв положення кількох тисяч фраунгоферових ліній в [[спектр]]і [[Сонце|Сонця]] і встановив їхній збіг з емісійними лініями десятка земних [[хімічний елемент|елементів]], з чого зробив висновок, що ці хімічні елементи зустрічаються в атмосфері Сонця. Відкриття Кірхгофа дозволили йому по-новому підійти до проблеми фізичної природи Сонця. Показавши, що пануючі в той час уявлення про холодне темне сонячне ядро і розпечену зовнішню оболонку неспроможні, він запропонував першу науково обґрунтовану модель Сонця як розпеченої кулі з дуже високою температурою, оточеною менш гарячою атмосферою, в якій всі елементи перебувають в газоподібному стані. Сонячні плями правильно вважав холоднішими областями в цій атмосфері.
=== Праці ===
| |||