Лавріненко Юрій Андріянович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м →Праці |
|||
Рядок 16:
В 1950-х роках Ю. Лавріненко пише ряд публіцистичних праць, укладає антологію «Розстріляне відродження». Він написав десятки досліджень про письменників-сучасників: [[Рильський Максим Тадейович|М. Рильського]], [[Семенко Михайль Васильович|М. Семенка]], [[Тодось Осьмачка|Т. Осьмачку]], [[Маланюк Євген Филимонович|Є. Маланюка]], [[Сенченко Іван Юхимович|І. Сенченка]], [[Бажан Микола Платонович|М. Бажана]]. Найбільше ж творчої уваги приділив [[Тичина Павло Григорович|П. Тичині]], написавши дві ґрунтовні праці «На шляхах клярнетизму» (1977) і «Павло Тичина і його поема про Сковороду на тлі епохи». Загалом же бібліографія Лавріненкових творів складає майже триста позицій.
У 1959 році у Парижі побачила світ найголовніша праця Ю. Лавріненка — антологія «[[Розстріляне відродження (антологія)|Розстріляне відродження]]». Це видання нелегально поширювалося в Україні в 60-х роках і справило значний вплив на формування світогляду шестидесятників. Понад тридцять літ книга, як і інші його праці, навіть не згадувалися в Україні і тільки останні роки вони почали активно «працювати».
З 1950 року і до смерті 14 грудня 1987 року Ю. Лавріненко жив у Нью-Йорку. Брав активну участь у створенні [[Слово (об'єднання українських письменників)|Об'єднання українських письменників (ОУП) «Слово»]]. В 1986 році за свою працю був нагороджений премією Фундації Антоновичів.
| |||