Дилогія: відмінності між версіями

Одна з найбільш ранніх дилогій - [[кіклічні поеми]], приписувані [[Гомер]]у, «[[Іліада]]» та «[[Одіссея]]»<ref>[http://www.sno.pro1.ru/lib/tron/1-1-2-1c.htm И.М. Тронский. История античной литературы:] «ОдиссеяОдіссея» впевною известноймірою мереє является продолжениемпродовженням «Илиады»Іліади»</ref>. Остання, написана пізніше, доєднується сюжетно, хоча й не являю собою безпосереднє продовження «Іліади»<ref>[http://historic.ru/books/item/f00/s00/z0000016/st089.shtml Греция XI—IX вв. до н.э.:] ОднакоОднак «ИлиадаІліада» не содержитмістить изложениявикладу Событийподій отвід началапочатку Троянской[[Троянська войнывійна|Троянської ивійни]] і не доводитдоводить своегосвоєї рассказарозповіді до взятиявзяття Трои[[Троя|Трої]]. «ОдиссеяОдіссея», созі своейсвого стороныбоку, не являетсяє непосредственнымбезпосереднім продолжениемпродовженням «ИлиадыІліади»</ref>.

Прикладами дилогії в сучасній літературі можуть бути зокрема, романи [[Ільф іІлля ПетровАрнольдович|Ільфа]] і [[Петров Євген Петрович|Петрова]] «[[Дванадцять стільців]]» та «[[Золоте теля]]»<ref>[http://slovari.yandex.ru/%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D1%8F/%D0%AD%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%8F%20%C2%AB%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B2%D0%B0%C2%BB/%D0%98%D0%BB%D1%8C%D1%84%20%D0%B8%20%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2/ Ильф и Петров//Энциклопедия «Москва»]</ref>; дилогия про [[Ходжа Насреддін|Ходжу Насреддіна]] Порушник спокою («Возмутитель спокойствия», 1940) та Зачарований принц («Очарованный принц», 1954)&nbsp;— основний твір [[Соловйов Леонід Васильович|Леоніда Соловйова]]<ref>[http://slovari.yandex.ru/%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D1%8F/%D0%91%D0%A1%D0%AD/%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%8C%D1%91%D0%B2%20%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B4%20%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87/ Соловьёв Леонид Васильевич//Большая советская энциклопедия]</ref>; дилогія «[[Тесей]]», яку складають романи «[[Цар має померти]]» (The King Must Die, 1958) та «[[Бик з моря]]» (The Bull from the Sea, 1962) британської письменниці [[Мері Рено]].

Як приклади дилогії в [[драматургія|драматургії]] можна навести п'єсу [[Ібсен]]а «Кесар і Галілеянин», що складається з двох композиційно окремих, але пов'язаних задумом, сюжетом, героями&nbsp;— драм: «Відступництво цезаря» і «Кесар Юліан». До дилогії може бути також віднесено «[[Валленштейн (п'єса)|Валленштейн]]» [[Шиллер]]а, що складається по суті з двох п'єс: «Пікколоміні» і «Смерть Валленштейна», яким у вигляді прологу передує «Табір Валленштайна».