Мішель Симон народився в Женеві, (Швейцарія) в родині м'ясника. На початку [[Перша світова війна|Першої світової війни]], він був покликаний вдо швейцарську арміюшвейцарської армії, але був демобілізований через [[туберкульоз]] і непокору. Він був [[боксер]]ом, [[фотограф]]ом, правим [[анархіст]]ом, різноробочим на будівництві... Нарешті, Мішель прийшов працювати в [[театр]] у Женеві в [[1920]] році. Його популярність рослазростала, і незабаром, він вирішив перебратися до [[Париж]]а в [[1923]] році. А два роки по тому він дебютував у [[кіно]]. Коли з'явився звук, Симон став одним зіз видатних акторів Франції, граючи незабутні ролі у фільмах [[Жан Ренуар|Жана Ренуара]] («[[Сука (фільм)|Сука]]», «[[Буду рятує покоління]]»), [[Жан Віго|Жана Віго]] («[[Аталанту]]») і [[Марсель Карне|Марселя Карне]] ([[Набережна де Брюм (фільм)|«Набережна де Брюм»]]). У [[1950-ті|1950-ихх]] він знімався не настільки часто, частково через нещасний випадок, в наслідоквнаслідок чого у Симона паралізовало частину обличчя і тіла. Незважаючи на це, він продовжував грати до самої смерті в 1975 році.
