Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
|||
Рядок 32:
З часом будинок і садиба зазнавали змін. На 1876 р. вона зросла до 325 квадратових саженів. Поступово змінювалося також оформлення фасадів і розплануванні приміщень будинку.
Після смерті І. І. Житницького у 1889 р. будинок успадкував його син. У 1900 р. половину садиби продано інженеру Тельтіну. Через шість років весь будинок перейшов до С.Петерсон, яка володіла ним до
== Музей ==
В
[[12 серпня]] [[1925]] р. Київський Окружний виконком дає розпорядження управлінню комунального господарства про відселення мешканців, проведення ремонту та передачу будинку у відання [[Академія наук УРСР|Академії наук]]. Василю Кричевському належить не тільки сама постановка питання про [[реставрація|реставрацію]], а й художнє керівництво оформленням будинку-музею, складання художніх проектів кімнат, майстерні й саду.
Рядок 44:
Протягом 1928—1941 рр. Музей поповнився оригінальними роботами радянських художників, експозиція час від часу змінювалась. Проте, у повоєнний час експозиція була бідною і недосконалою.
У
Нинішня експозиція в повному обсязі розкриває тему перебування Т. Шевченка в Києві під час трьох його приїздів на батьківщину, насамперед проживання його в будинку 1846 року.
| |||