У 1883 р. І. Франко організував «Кружок етнографічно-статистичний для студіювання життя і світогляду народу», а згодом — суто краєзнавчо-туристичний «Кружок для устроювання мандрівок по нашім краю».
Улітку 1884 р. при студентському товаристві «Академічна бесіда» Львівського університету відкрито секцію «Мандрівний комітет».
Того ж літа 1884 р. І. Франко організував мандрівку української студентської молоді за різними маршрутами. І. Франко був співорганізатором шести мандрівок студентської молоді Галичиною й Українськими Карпатами впродовж 1883—1888 pp. Активна участь у «Мандрівному комітеті» спонукала його до думки про те, що краєзнавчий матеріал набуде більшої ваги у випадку його систематизації та аналізу.
У 1898—1907 pp. науково-краєзнавча діяльність «каменяра» була пов'язана з Науковим Товариством імені Т. Г. Шевченка, де І. Франко працював керівником комісій (у тому числі етнографічної), редактором багатьох видань, став автором низки фундаментальних праць з фольклору, учасником наукових експедицій НТШ, співорганізатором музею НТШ тощо. За допомогою екскурсійно-туристичних заходів Етнографічна комісія НТШ систематично збирала краєзнавчі матеріали. За ці роки НТШ видало серію видань під назвою «Українсько-Руський архів», 38 томів «Етнографічного збірника», 20 томів «Матеріалів до української етнології» та ін.
Отже, у розвитку галицького краєзнавства у другій половині XIX ст. пріоритетним був народознавчий аспект. Кінець XIX — початок XX ст. стали періодом комплектування та оформлення збірок про пам'ятки матеріальної та духовної культури краю, створення місцевих музеїв.
На початку XX ст. у Галичині виникла низка молодіжних і спортивних організацій: «Сокіл», «Січ», «Луг» та ін.
