Лядовський Усікновенський скельний чоловічий монастир: відмінності між версіями

'''Свято-Усікновенський скельний чоловічий монастир''' - — розташований на скельній [[тераса|терасі]] 90-метрової гори, що височіє над [[Дністер|Дністром]] на його лівому березі, біля села [[Лядова (Могилів-Подільський район)|Лядова]].

За переказом, заснований [[1013]] року святим [[Антоній Печерський|Антонієм Печерським]], який вертався з [[Афон|Афону]] й [[Царгород|Царгороду]] до [[Київ|Києва]]. Він нібито сам собі вирубав у скелі [[келія|келію]], яка й досі носить його ім'я (це місце є особливо шанованим у монастирі; його зовнішній вигляд залишається незмінним протягом останнього тисячоліття). В пам'ять про нього в монастирі є також "«Антонієве джерело"».

Перша [[літопис|літописна]] згадка про монастир належить до [[1159]] року (розповідь про похід князя [[Берладник Іван|Івана Берладника]] на [[Пониззя]]).

Після [[Туреччина|турецького]] завоювання [[Поділля]] ([[1672]]) монастир на 27 років призупинив своє існування. Після вигнання турків на території монастиря були освячені дві нові скельні церкви - — Усікновення голови святого Іоанна Предтечі і Святої Великомучениці Параскеви П'ятниці.

У [[XIX століття|XIX ст.]] монастир відновлено як [[православ'я|православний]]. У той час монастирський ансамбль складався з трьох печерних церков: Усікновення голови Іоанна Предтечі, Параскеви П'ятниці й Антонія Печерського.

Церкви Іоанна Предтечі та Параскеви П'ятниці були розміщені у двох суміжних ґротах зі складною в плані конфігурацією та з'єднані проходом. [[1848]] року до церкви Іоанна Предтечі прибудували приділ, верхній ярус якого був за дзвінницю. Поруч з цими церквами була розташована ґрот-церква Антонія Печерського ([[1894]]).

В кінці [[XIX століття|XIX ст.]] печери були закриті новою парафіяльною церквою святого Миколи – — двоповерховою квадратною спорудою з низьким восьмигранним верхом.

У ті часи монастир славився стародавньою чудотворною іконою "«Віднайдення голови Іоанна Предтечі"».

У 1930-х роках головні монастирські церкви зруйнували і сплюндрували більшовики. Частину монастирських книг та ікон передали церкві села Слобода-Яришівська, а частину їх (в тому числі унікальні ікони, написані на цинкових пластинах київським художником Дудкевичем) було розкрадено і безповоротно втрачено.

== Література ==

* ''Антонович В. Б.'' О скальных пещерах на берегу Днестра. – — Труды 6-го археологического съезда, Москва, 1886. - — т. 1. - — с. 87-102.

* ''Стефановский В.'' Село Лядава Могилёвского уезда и освящение Лядавской пещерной церкви. – — Подольские епархиальные ведомости. - — 1895. — - №5№ 5. - — с. 148-158148—158; №6 -№ 6 — с. 182-185182—185.

* ''Гросул-Толстой П.'' Замечательные места Днестровского побережья. – — Киевлянин. - — 1975. — - №№51№№ 51-53, 56.

== Ресурси Інтернет ==

* ''Мельник Віктор'' [http://www.umoloda.kiev.ua/number/1468/286/51665/ ''Ті, що у скалі сидять''. Відроджений Свято–Усікновенський скельний монастир на схилі Дністра готується зустріти тисячолітній ювілей] // «[[Україна Молода]]» №  147 за [[13 серпня]] [[2009]] року