Лугаль: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Секіші (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
стильові правлення
Рядок 7:
Нерідко правитель, що претендував на гегемонію, тобто на політичний вплив поза межами свого міста, приймав титул лугаля. Однак гегемонію означав не сам титул лугаля власного міста, а наприклад ''лугаль Кіша'', що означало претензію і на північні райони Шумеру, чи ''лугаль калам-ма'' (лугаль країни), що означало претензію на гегемонію в усьому Шумері. Дуже важливу роль відігравало місто [[Ніппур]]. Саме воно ніколи не відігравало великої політичної ролі, але було найважливішим культовим центром країни, саме там знаходився знаменитий храм Екур присвячений головному шумерському богові Енлілю. Для того щоб назвати себе ''лугаль ка-лама'' претендент мусив добитися визнання свого лугальства в Ніппурі. В часи [[Саргон Аккадський|Шаррумкена]] виникає чи набуває нового значення старий титул лугаль Кішу, завдяки співзвучності він з ''лугаль Кіш'' перетворюється фактично<ref>Зазвичай використовується старий титул ''лугаль Кіш'', але з новим значенням</ref> на ''лугаль кіші'' тобто ''цар (все)світу'', цей титул аккадською перекладається як ''шар кішшатім'' — «цар багатьох» і пізніше використовувався царями Вавилонії та Ассирії.
 
Лугалями-царями стали лише правителі Аккадської імперії починаючи з Саргона та лугалі ІІІ династії Уру. ЇхЇхня влада стала спадковою, а не виборною — вважалося, що царська владу дарують боги. Однак сама ідея того, що царі не є царями від народження, а отримують свою владу, проіснувала в Межиріччі аж до християнської епохи. Її пережитком був новорічний фестиваль ''акіту'' під час якого боги кожного рокущороку дарували царю його владу, підтверджуючи таким чином його легітимність.
 
== Примітки ==