Відмінності між версіями «Сапожников Ігор Вікторович»

м
r2.6.4) (робот змінив: ru:Сапожников, Игорь Викторович; косметичні зміни
м (→‎Науковий доробок: орфографія)
м (r2.6.4) (робот змінив: ru:Сапожников, Игорь Викторович; косметичні зміни)
{{Wikify}}
[[Файл:Сапожников Ігор Вікторович.jpg|міні|праворуч|250пкс|]]
'''Сапожников Ігор Вікторович''', доктор історичних наук (кандидатську роботу захистив у 1987 р.), старший науковий співробітник за спеціальністю [[Археологія|археологія]] (2001 р.), провідний науковий співробітних відділу Північно-Західного Причорномор'я [http://www.iananu.kiev.ua/index.html Інституту археології Національної академії наук України]([[Одеса]], з 2006 р.). Член Міжнародного мамонтового комітету ([[Санкт-Петербург]]) та член-представник від України у комісії «Верхній палеоліт» Міжнародної спілки до- і протоісториків ([[UISPP]], [[Лондон]]).
 
== Біографія ==
Автор близько 300 наукових праць, з яких 20 монографій та розділів у колективних монографіях, а також понад 50 науково-популярних статей та брошур. Був відповідальним та науковим редактором цілої низки опублікованих книг, збірок статей і матеріалів та колективних монографій, а також є членом науково-методічної Ради [[Одеського державного обласного архіву]].
 
Основні наукові інтереси пов'язані з археологією, в першу чергу з дослідженнями пізнього [[Палеоліт|палеоліту]], [[Мезоліт| мезоліту]] та [[Неоліт|неоліту]] степів [[Північне Причорномор'я|Північного Причорномор'я]] та [[Кримський півострів|Криму]]. З [[1968]] року відкрив близько 70 нових пам'яток цих часів. Провів розкопки стоянок Чобручі ([[1979]] р.) та Велика Акаржа ([[1988]]-93 рр.), дослідив стоянки Зелений Хутір І та ІІ, Кам'янка, [[Роксолани (село)|Роксолани]], Карпово, поселення Майнову Балку та ін., брав участь у розкопках стоянок Івашків VI, Анетівка ІІ, Міра, Заскельна VI та ІХ, Мирне, Добрянка, Плютовище, поселення Усатовє, городищ Картал, Ніконій та ін. У січні [[ 2006]] р. захистив докторську дисертацію «Пізній палеоліт степів південного заходу України». З окремих напрямків надає перевагу хронології пам'яток, палеоекології, палеоекономиці, культурно-історичній періодизації. Брав участь у низці міжнародних проектів та програм, зокрема, з хронології пам'яток Півдня України (ІА НАНУ та університет Сорбона-2), а також кам'яної сировинної бази (ЕКОНЕТ, [[2005]]—[[2006]]). Був учасником понад 50 наукових конференцій, симпозиумів та конгресів різного рівня у різних країнах.
 
Протягом шістьох років був начальником Буго-Дністровської новобудовної експедиції [http://www.iananu.kiev.ua/index.html ІА НАНУ] ([[1988]]—[[1993]] рр.), яка проводила розвідки у зонах будівництва зрошувальних систем, водо- і газопроводів, шляхів та залізних доріг, а також за програмою створення «Зводу пам'яток історії та культури України». В ході цих робіт експедиція виявила в Одеській області понад 500 нових пам'яток (стоянок, поселень, курганів та ін.). Крім того, експедиція лрслідила поселення епохи пізньої бронзи Старе Бугово ([[1992]] р.). У складі інших новобудовних експедицій як начальник загону або заступниу начальника експедиції самостійно розкопав понад 50 курганів на території України та Молдови.
 
== Історія українського козацтва ==
 
У [[ 1994]]—[[1999]] роках провів дослідження козацьких кам'яних хрестів на території Одеської області. Протягом останніх 10 років займається також історією українського козацтва на теренах Північно-Західного Причорномор'я та Нижнього Дунаю. Результати цих робот опубліковані у 8 книгах, найвідомішою з яких є "Запорожські та чорноморські козаки в [[Кацюбіїв|Хаджибеї]] та Одесі ([[1998]] р., свівавтор [[Сапожникова Галина Василівна|Г. В. Сапожникова]]). Інша з них — колективна монографія «Хаджибей-Одеса та українське козацтво» отримала у [[1999]] році перший приз за непересчічне суспільне значення на [[Форум видавців у Львові|Львівському форумі книговидавців]].
 
== Історико-краєзнавчі дослідження ==
Ще одним науковим напрямком є етнографія. Так І. В. Сапожников у [[1997]] році керував роботами загону експедиції «Часи козацькі», яка, крім матеріалів з історичної географії, зібрала низку етнографічних даних в українських селах румунської частини дельти Дунаю. Підсумки цих робіт відображені у двох брошурах.
 
У [[ 2006]]—[[2007]] роках керував роботами Ізмаїльської новобудовної експедиції [[ІА НАНУ]], в ході яких були поновлені систематичні розкопки на території [[Ізмаїльської фортеці]]. Так біля мечеті пророка Муххамеда були знайдені рештки мінарету та християнських перебудов. Крім того, ним вперше були проведені розкопки поселення [[XVII]]—[[XVIII]] століть Гирібурзина в селі Роксолани на [[Дністровський лиман|Дністровському лимані]], на якому були виявлені рештки напівземлянки [[Чорноморське козацьке військо|чорноморських козаків]].
 
== [[Історіографія]] ==
* [http://www.cossackdom.com/participantsr.html#sapozhnik Козацтво XV-XXI ст.]
 
== Монографії ==
 
 
* Хозяйство и культура населения Южного Побужья в позднем палеолите и мезолите. - Одесса - СПб., 1995. - 199 с. - Соавт. Г.В. Сапожникова (1) и Г.Ф. Коробкова (2).
* Намогильные памятники населения степей Нижнего Приднестровья (конец ХVІІІ - первая половина ХІХ вв.). - О., 1997. - 160 с.
* Запорожские и черноморские казаки в Хаджи-бее и Одессе (1770-1820-е годы). - О., 1998. - 272 співавтор [[Сапожникова Галина Василівна|Сапожникова Г. В.]].
 
* Греки под Одессой: Очерки истории поселка Александровка с древнейших времен до начала ХХ века. - Одесса - Ильичевск: Элтон 2 - Гратек, 1999. - 264 с. - Соавт. Л.Г. Белоусова (2).
 
* Большая Аккаржа: хозяйство и культура позднего палеолита Степной Украины. - К.: "Шлях", 2003. - 304 с. - (Сер. "Кам’яна доба України. - Вип. 3).
* "Минувшина багряних степів: нариси з історії Овідіопольського району (2007 р., співавтор С. С. Аргатюк).
 
[[Категорія:Персоналії Са]]
[[Категорія:Народились 1954]]
 
[[ru:Сапожников, Игорь Викторович]]
711 076

редагувань