Комп'єнське перемир'я 1918: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Friend (обговорення | внесок) м дизамбіґ |
Секіші (обговорення | внесок) м Скасування редагування № 5689210 користувача Friend (обговорення) |
||
Рядок 1:
== Передумови ==
▲* [[Комп'єнське перемир'я (1918)]] — договір від [[11 листопада]] [[1918]] року про припинення воєнних дій між [[Антанта|Антантою]] і [[Німецька імперія|Німеччиною]], що ознаменував завершення [[Перша світова війна|Першої світової війни]].
[[Файл:Armisticetrain (slight crop).jpg|thumb|Фотографія зроблена після досягнення угоди про перемир'я, яке закінчило Першу світову війну це власний вагон [[Фердинанд Фош|Фердинанда Фоша]] в лісі [[Комп'єн|Комп'єні]]. Фош є другий праворуч.]]
Німецьке командування, зібравши сили, намагалося розбити англійців та французів до вступу у війну США. З кінця березня до початку червня німці провели на заході три наступальні операції. У них були деякі переваги та бракувало адекватної оцінки противника. Пожертвувавши сотнями тисяч своїх солдатів, вони перейшли ріку Марну і наблизились до Парижа. Столицю Франції взялись обстрілювати із далекобійних гармат («Велика Берта»), бомбардували за допомогою авіації. Ці руйнування не могли змінити на краще становище Німеччини. Готуючись до захисту союзники обрали єдиного командувача всіх їхніх сил — французького маршала [[Фердинанд Фош|Фердинанда Фоша]]. Лінія оборони прогнулася, але не прорвалася. Німецькі резерви було вичерпано. На фронт з Німеччини гнали навіть підлітків. Зневірені в усьому солдати погано слухались командирів. Блокада з моря, змушувала страждати не лише німецьких солдатів, що не мали харчів і набоїв, а також їхні сім'ї на батьківщині. Дух німців помітно спав. Німецький наступ захлинувся в крові.
[[18 липня]] союзники рушили у наступ, відкинули німців від Марни і більше не випускали ініціативи. Остаточного удару німецьким військам було завдано союзниками біля Ам'єна [[8 серпня]]. У бій було кинуто 450 танків, німці відступали до Ам'єна. За один день було знищено 16 німецьких дивізій. Американська армія висаджувалася на узбережжях Франції цілодобово. У жовтні [[1918]] року у Франції вже було розгорнуто американську армію чисельністю понад 1 млн 750 тисяч чоловік. Хоча насправді американські війська і не були найбільш боєздатною частиною армії союзників, сама їх
присутність справляла величезне враження та піднімала бойовий дух втомлених війною солдатів Антанти і навпаки позбавляло Німеччину звести війну в нічию через взаємне виснаження сторін. Німці вже зрозуміли свою поразку, але ще сподівалися укласти мир на прийнятних для Німеччини умовах. Командуючий німецькою армією генерал-фельдмаршал фон Гінденбург заявив імператору Вільгельму про доцільність укладення миру, поки війська знаходяться на території противника.
[[15 вересня]] [[1918]] року війська Антанти прорвали Балканський фронт, а 27 вересня розгорнули широкий наступ на Західному фронті. Не чекаючи кроків Німеччини, під [[29 вересня]] капітулювала [[Болгарія]]. Через місяць запросили миру [[Австро-Угорщина]], головний союзник Німеччини — [[імперія Габсбургів]] почала розвалюватись. [[30 жовтня]] [[1918]] року про розрив з австрійцями і проголошення незалежності оголосила [[Угорщина]]. В цей же день чехи і словаки заявили про створення об'єднаної Чехословацької держави, яка була одразу ж визнана США і країнами Антанти. [[30 жовтня]] [[1918]] року під тиском англійських військ вийшла з війни й Османська імперія. Лідери младотурецького уряду втекли із Стамбулу на німецькому підводному човні і невдовзі їм був оголошений смертний вирок. Влада в країні перейшла до рук султанського уряду.
Загроза перенесення військових дій на територію Німеччини робила небезпечним і навіть безглуздим опір військам Антанти, які вели успішні військові дії на Західному фронті. Негативний вплив на становище Німеччини також справила зростаюча політична та економічна криза в країні, а також втрата нею основних союзників. Оцінивши загрозливість ситуації, німецьке верховне командування в ультимативній формі поставило вимогу імператору припинити війну і запобігти вибуху революції. Уряд Німеччини звернувся до американського президента з проханням про перемир'я і укладення миру. [[Вудро Вільсон|Вільсон]] погодився розпочати переговори при умові відведення німецьких військ з захоплених територій і зречення кайзера. Але спроби нового німецького уряду на чолі з принцом Максом Баденським у жовтні [[1918]] року досягти за допомогою [[США]] прийнятних умов перемир'я на основі [[«14 пунктів» Вільсона]], з огляду на жорстку позицію Франції, Великобританії та Італії, успіху не мали.
Поки в Берліні роздумували, в місті Кілі [[3 листопада]] повстали військові моряки. Вони були обурені спробою командування кинути їх в останній бій. Для захисту своїх інтересів моряки створили першу в Німеччині Раду. У Берліні на боротьбу піднялись робітники. В результаті Листопадової революції монархія була повалена. Імператор [[Вільгельм II Гогенцоллерн|Вільгельм ІІ]] зрікся престолу. У Берліні був сформований республіканський уряд, на який і покладалося завдання завершити війну.
== Переговори ==
6 листопада президент США повідомив, що маршал Фош уповноважений прийняти представників німецького командування. Наступного дня німецька делегація на чолі з міністром Ерцберге-ром під білим прапором пересікла лінію фронту. Далі залізницею вона прибула на станцію Ретонд у Комп'єнському лісі, де стояв штабний вагон маршала Фоша. Тим часом революційна хвиля не вщухала і 9 листопада Німеччина була проголошена республікою. Канцлер Макс Баденський оголосив про зречення кайзера, який втік у Голландію. Влада перейшла до соціал-демократа Еберта. Переговори у Комп'єнському лісі велись від імені нового уряду. В ультимативній, принизливій для німецьких делегатів формі союзники виставили низку умов. За умовами перемир'я, запропонованими німецькій делегації, Німеччина мала взяти на себе наступні зобов'язання:
* очистити за 15 днів зайняті території в Бельгії, Франції, Люксембургу;
* покинути Ельзас-Лотарингію; звільнити території Росії і Румунії;
* вивести війська з Австро-Угорщини й Туреччини;
* видати Антанті 5 тисяч важких і польових гармат, 30 тисяч кулеметів, 2 тисячі літаків, 5 тисяч локомотивів тощо;
* видати 6 дредноутів, 8 важких крейсерів, 10 крейсерів і 300 підводних човнів, інші судна роззброювались.
[[Антанта]] мала зайняти військами лівий берег Рейну, причому утримування окупаційної армії покладалось на Німеччину. Крім того, [[Німеччина]] повинна була відмовитись від Брест-Литовського і Бухарестського договорів. Війська в Східній Африці повинні були здатися. Військовополонені, захоплені німцями, мали повернутись на батьківщину, тоді як німецькі військовополонені залишались у полоні. Передбачалось й подальше збереження блокади Німеччини. Німецька делегація робила спроби пом'якшити вимоги капітуляції, розігруючи карту «більшовицької небезпеки». Їй вдалося домогтися незначних поступок, головним чином щодо кількості озброєння, що мало бути передано переможцям, але в головних вимогах умови капітуляції збереглися. Водночас союзне командування погодилось тимчасово залишити німецькі війська в Україні й Прибалтиці. Термін перемир'я становив 36 днів.
== Договір ==
[[Файл:NYTimes-Page1-11-11-1918.jpg|thumb|left|Перша сторінка New York Times 11 листопада.]]
На світанку [[11 листопада]] [[1918]] р. у Комп'єнському лісі, у штабному вагоні командуючого військами Антанти французького маршала Фоша німецька делегація на чолі зі статс-секретарем закордонних справ Ерцбергером підписала перемир'я, запропоноване союзним командуванням. Об 11 годині ранку пролунав сигнал «Припинити вогонь!». Німеччина визнала себе переможеною. Воєнні дій припинялися. Перша світова війна закінчилася. У 34-х статтях цього документа було окреслено умови й термін перемир'я.
Німеччина повинна була вивести війська і усіх окупованих нею територій інших держав, а також із союзних їй країн та зі Східної Африки. Обумовлювалось і те, що з Російських територій війська будуть виводитись поступово, в спеціально встановлений термін, для того, щоб не допустити їх негайного зайняття Червоною Армією. Крім того, перемир'я передбачало евакуацію збройних сил Німеччини з Ельзасу та Лотарингії, а також з територій по лівому березі Рейну. По правому берегу Рейну встановлювались демілітаризовані зони. Військовополонені союзних армій повинні були бути негайно звільнені. Німеччина зобов'язувалась передати за особливим списком державам Антанти військове спорядження, підводні човни, літаки. Німецький флот підлягав роззброєнню та розпуску. Вся захоплена німцями бельгійська скарбниця, а також отримане ними в рахунок контрибуції російське та румунське золото передавалось союзникам. Всі угоди, укладені раніше Німеччиною з іншими державами, оголошувались недійсними. Це положення мало пряме відношення і до [[Берестейський мир|Берестейського договору]]. [[13 листопада]] [[1918]] року Радянська Росія оголосила про його анулювання.
== Наслідки та сприйняття ==
[[Файл:NYTimes-Page1-11-11-1918.jpg|left|thumb|Перша сторінка New York Times в День перемир'я, 11 листопада 1918 року.]]
Комп'єнське перемир'я було більше схоже на капітуляцію Німеччини сприймалося у Франції як торжество історичної справедливості і як вияв її військової могутності та провідної ролі у світі. Всі політичні організації Третьої республіки підтримували тезу, що демократична Франція винесла на своїх плечах основний тягар війни і заплатила за відданість цим принципам життями своїх найкращих синів. Не дивно, що популярним було гасло «Боші за все заплатять». «Дух перемоги» активно використовувався фанцузькими правлячими колами та урядом Жоржа Клемансо (листопад 1917 року — січень 1920 року) для обгрунтування їхнього лідерства на Паризькій мирній конференції.
В Німеччині Комп'єнське перемир'я сприйняли як національне приниження і хоч країна була занадто виснажена щоб боротися далі, але німці помстилися за нього під час Другої світової війни демонстративно змусивши підписати французів [[Комп'єнське перемир'я 1940]] року в тому ж «вагоні Фоша».
== Відзначання ==
У багатьох країнах колишньої антинімецьких коаліції 11 листопада є державним святом і відзначається під різними назвами. Наприклад, у [[США]] це «День ветеранів», у Франції, Бельгії та Новій Зеландії — «День перемир'я», у Великобританії, Канаді, Австралії — день поминання загиблих у Першій світовій війні.
В [[2009]] році, через 91 рік після завершення Першої світової війни лідери Франції та Німеччини разом відзначать день її закінчення.
== Дивіться також ==
* [[Комп'єнське перемир'я 1940]]
[[Категорія:Перша світова війна]]
[[Категорія:Міжнародні угоди 20 століття]]
[[Категорія:Мирні договори]]
[[bg:Компиенско примирие (1918)]]
[[de:Waffenstillstand von Compiègne (1918)]]
[[el:Ανακωχή της Κομπιέν (1918)]]
[[en:Armistice with Germany]]
[[fr:Armistice de 1918]]
[[hu:Compiègne-i fegyverszünet]]
[[it:Armistizio di Compiègne]]
[[ja:休戦協定 (第一次世界大戦)]]
[[ka:კომპიენის ზავი]]
[[pl:Rozejm w Compiègne (1918)]]
[[pt:Armistício de Compiègne]]
[[ro:Armistițiul cu Germania (Compiègne)]]
[[simple:Armistice with Germany (Compiègne)]]
[[sv:Vapenstilleståndet i Compiègneskogen (1918)]]
[[ru:Компьенское перемирие]]
[[th:การสงบศึกกับเยอรมนี]]
[[zh:康边停战协定]]
| |||