Вікіпедія

Стефано Іттар: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м оформлення
м орфографія, категоризація
Рядок 23:
'''Стефано Іттар''' ({{lang-it|Stefano Ittar}}; *[[1724]], [[Овруч]] ([[Україна]]) — †[[1790]], [[Валетта]] ([[Мальта]])) — [[Італійці|італійський]] архітектор, яскравий представник [[Сицилійське бароко|сицилійського бароко]].
 
Народився в [[1724]] році в місті [[Овруч]] (нині [[Житомирська область]]), який входив тоді до складу [[Річ Посполита|Королівства Польського]], куди його сім'я змушена була [[Еміграція|емігрувати]] через гоніння на батьківщині. Ще в юнацькому віці Іттар переїхав жити до [[Рим]]уа, де під патронажем кардинала [[Алессандро Альбані]] навчався архітектурі, був сильно вражений творчістю римського архітектора [[Франческо Борроміні]]. Закінчивши навчання, виїхав на стажування до [[Іспанія|Іспанії]] і жив там до [[1765]] року.
 
Повернувшись з Іспанії, Іттар влаштувався в місті [[Катанія]], постраждалому в ході землетрусу [[1693]] — разом з архітектором [[Ваккаріні Джованні Баттіста|Джованні Баттіста Ваккаріні]] йому було доручено займатися відновленням зруйнованих будівель. Розроблений ними план передбачав таке розташування вулиць і резервованих вільних площ, що при майбутніх виверженнях вулкана залишали б достатні шляхи для [[Евакуація|евакуації]] населення. Ще до землетрусу основним стилем міста було [[бароко]], тому реставратори так само дотримувалися цього стилю. Тут Іттар познайомився з впливовим і багатим принцем [[Ігнаціо Патерна]], для якого згодом виконав безліч замовлень.
 
До [[1767]] року Іттар отримав достатню популярність для роботи самому і взявся втілювати в життя свої новаторські ідеї. Зокрема, його візитною карткою стали особливим чином зігнуті фасади, вперше він застосував цю техніку в церкві Сан-Мартіно, а потім для колегіальної церкви Катанії створив фасад, що став одним з головних його шедеврів. Ця будівля, спроектована архітектором [[Амато Антоніо |Антоніо Амато]] в стилі типового [[Сицилійське бароко|сицилійського бароко]], завдяки незвичайному дизайну Іттара отримала чудове поєднання [[світлотінь|світла і тіні]]. Пізніше архітектор розробляв зовнішній вигляд церкви Сан-Плачідо, фасад якої прикрасив увінчаною скульптурами дзвіницею.
 
Деякий час Іттар співпрацював з [[Баталья Франческо Баталья|Франческо Батальєю]] (пізніше одружившись на його дочці Розарії), спільно вони спроектували кілька еклектичних житлових будівель, а також величезний монастир [[Монтекассіно]], що був тоді найбільшим у Європі. Іттар відповідав за створення бані монастирської церкви, яка зводилася протягом п'ятнадцяти років (1768—1783), і за дизайн внутрішнього двору. До [[1783]] архітектор був вже одним з найбільш шанованих людей міста, на прохання губернатора ним був розроблений загальний план міської забудови, який згодом розмножився на багато копій і навіть був увічнений в [[Гравюра|гравюрі]].
 
Після завершення роботи над монастирем Іттара запросили на [[Мальта|Мальту]] взяти участь у будівництві бібліотеки для [[Мальтійський орден|Мальтійського ордена]], і він разом зі всією сім'єю переїхав жити у [[Валетта|Валетту]]. Будівлю планувалося виконати в класичному стилі з традиційними для місцевості колонами, арками, вікнами і фронтонами, бібліотека вийшла схожою на гігантських розмірів палац, проте повністю була завершена тільки через п'ять років після смерті Іттара.
Рядок 48:
* A. Caruso, ''Stefano Ittar a Paternò: la chiesa e il monastero della SS. Annunziata'', in Quaderni del Dipartimento PAU, 21-22, Università degli Studi di Reggio Calabria, 2003
 
{{DEFAULTSORT:Іттар Стефано}}
[[Категорія:Персоналії Іт]]
[[Категорія:Архітектори бароко]]
[[Категорія:АрхітекториІталійські Італіїархітектори]]
[[Категорія:Народились 1724]]
[[Категорія:Померли 1790]]
[[Категорія:Уродженці Овруча]]
 
[[ca:Stefano Ittar]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Стефано_Іттар