Ритм-енд-блюз: відмінності між версіями

Ритм-енд-блюз вирізняє екзальтованість та експресія, підсилення інструментального начала, більш швидкі темпи, енергійний [[біт]], що досягається чергуванням масивного та гучного удару на першій та третій [[доля (музика)|долях]] з уривчастим сухим акцентом на другій та четвертій. Ритм-енд-блюз виконував вокаліст у супроводі [[саксофон]]а, [[гітара|гітари]], [[фортепіано]], [[контрабас]]а та [[ударні інструменти|ударних]], пізніше у складі інструментів з'явилися [[електрогітара|електрогітари]] і [[електроорган]]. Спів характеризувався емоційним напруженням, акцентуванням [[блю ноут]]с, застосуванням фальцетного звучання, безперервним перегукуванням коротких [[рифф|риф]]ів співака і саксофона.

 

 

В [[1960-ті в музиці|1960-х]] — [[1970-ті в музиці|70-х]] роках ритм-енд-блюз розвивався паралельно з [[рок-музика|рок-музикою]], нерідко із взаємопроникненнями. Такі рок-музиканти як наприклад [[The Rolling Stones]], {{name|Yardbirds}}, {{name|Procol Harum}}, {{name|Blood, Sweat and Tears}} плідно користувались ритмікою і технікою аранжування R&B, в той же час артисти R&B такі як [[Рей Чарлз]], або [[Тіна Тернер]] використовували звучання та способи аранжування рок-музикантів. Крім того працюють, особливо в США, досить численна група артистів, які творять власні музичні стилі на межі R&B i рока — наприклад [[Prince]], [[Тіна Тернер]], [[Майкл Джексон]] чи {{name|Terence Trent d'Arby}}.

 

 

== Джерела ==