Аравацькі мови: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Аравакські мови''' — одна з найбільших сімей [[Індіанці|індіанських]] мов, поширених переважно в Південній Америці. До аравакських мов належать мови [[локоно]] (власне аравакська), [[гоахіро]], [[майпуре]], [[ачагуа]] та інші. Для цих мов характерні розвинута система голосних і бідна система приголосних. Граматична будова [[Аглютинативні мови|аглютинативна]] (з елементами [[Полісинтетичні мови|полісинтетизму]]). Вживаються [[прийменник]]и й [[післяйменник]]и.
== Розповсюдження та класифікація==
Аравакські мови зустрічаються від південної [[Флорида|Флориди]] і островів [[Вест-фндія|Карибського басейну]] до [[Парагвай|Парагваю]] і від тихоокеанського узбережжя [[Перу]] до дельти [[Амазонка (річка)|Амазонки]]. В більшості районів цього ареалу аравакські мови зараз повністю чимайже повністю щезли витіснені європейськими. Найліпше аравакські мови збереглися в басейні річки [[Оріноко]] та притоків амазонки [[Мадейра (річка)|Мадейра]] і [[Пурус]], а також на високогірному болівійському плато. Загальна кількість мовців біля 400 тисяч людей з яких біля половини припадає на гуахіро.
Единої класифікації аравакських мов не існує. А.Мейсон, П. Ріве, Ч. Лоукотка класифікували їх головно за географічною ознакою - південна, центральна, північна групи. Дж. К. Ноубл розвиваючи класифікацію Дж. Грінберга виділяє групи: амуеша, аполіста, чамікуро, таіно (кожна представлена однією мовою), уруано (3 мови), арауано, чи арауа (5 мов), марі-пурано (включает 8 підгруп, усього 77 мов).
Нпижче наведена одна з «географічних» класифікацій.
Лінгвістично аравакську родину поділяють на дві підродини — південну та північну.
Північно-аравакські мови включають:
* амазонську гілку, представлену в [[льянос]]ах, в північно-західній та центральній Амазонії: [[піапоко]], [[ачагуа]], [[юкуна]], [[курріпако]], [[катаполітані]], [[уарікена]], [[таріана]], [[баніва]], [[баре]], вимерла мова [[майпуре]], [[явітеро]], [[манао]] та інші;
* прикарибську гілку — гуахіро [[Колумбія|Колумбії]] та [[Венесуела|Венесуели]], [[вапішано]], [[локоно]] (власне аравакська) в [[Сурінам]]і, [[Гаяна|Гаяні]], [[Гвіана|Гвіані]], вимерлі мови [[токіно]] [[Великі Антильські острови|Великих Антилах]] та [[лукаян]] на Багамських островах. Мовно сюди ж відносять карибів [[Малі Антильські острови|Малих Антил]] які походять від завойвників карибів та місцевих аравакських жінок іньєрі та близькі до них «[[чорні кариби]]» або [[каріфуна]] які в колоніальний період розселилися на узбережжі Гондурасу, Гватемали, Белізу, Нікарагуа.
Окреме місце займає мова [[палікур]] у [[Французька Гвіана|Французькій Гвіані]] та сусідніх районах [[Бразилія|Бразилії]].
Південна підродина включає: аравакські мови перуанського нагірря — [[амуеша]], [[чамікуро]], [[піро]], [[іпуріна]], [[кампа]] або ж [[ашанінк]]а та близькоспоріднена [[мачіґенґа]]; східної Болівії - [[мохо]] та [[бауре]]; Мату-Ґросу - [[паречі]], [[терено]] та інші. Невелика кількість терено живе в Парагваї та Аргентині.
== Особливості та характерні риси ==
Фонологічна система характеризується розвинутим вокалізмом та бідним консонатизмом. Так у власне аравакській мові 7 голосних і 14 приголосних (2 носові та 12 ротових), в гуахіро 6 голосних і 14 приголосних фонем 2 носові та 12 ротових). Для більшості аравакських мов характерне протиставлення голосних за довжиною.
| |||