Алгебричне рівняння: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Автовиправлення
м →‎Історія: орфографія Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах
Рядок 33:
Створення алгебраїчної символіки і узагальнення поняття числа аж до комплексних чисел дозволили в XVII—XVIII ст. досліджувати загальні властивості алгебраїчних рівнянь вищих степенів, а також загальні властивості багаточленів від однієї і кількох змінних.
 
Одною з найважливіших задач [[теорії]] алгебраїчних рівнянь в XVII—XVIII ст. було відшкання формули для розв'язку рівняння 5-го степеня. Після безплідних пошуків багатьох поколінь алгебраїстів зусиллями французького вченого XVIII в. [[Лагранж Жозеф-Луї|Ж. Лагранжа]] (1736—1813), італійського вченого [[Паоло РуфініРуффіні|П. РуфініРуффіні]] (1765—1822) і норвезького математика [[Нільс Генріх Абель|Н. Абеля]] наприкінці XVIII — на початку XIX ст. було доведено, що не існує формули, за допомогою якої можна виразити корені будь-якого рівняння 5-го степеня через його коефіцієнти, використовуючи лише арифметичні операції й операцію кореня. Ці дослідження були завершено роботами [[Еварист Галуа|Е. Галуа]], теорія якого дозволяє для будь-якого рівняння визначити, виражаються його корені в радикалах. Ще до цього [[Карл Фрідріх Гаус|К. Ф. Гаус]] розв'язав проблему знаходження в квадратних радикалах коренів рівняння х<sup>n</sup> — 1 = 0, до якого зводиться задача про побудові за допомогою циркуля і лінійки правильного n-кутника. Зокрема, неможливо за допомогою цих інструментів побудувати правильний семикутник, дев'ятикутник і т. д. — така побудова можлива тоді, коли n — просте число виду <math> 2^{2^k} + 1 </math> чи добуток різних простих чисел такого виду.
 
Поряд з пошуком формул для розв'язку конкретних рівнянь було досліджено питання про існування коренів алгебраїчного рівняння. У XVIII ст. французький [[філософ]] і математик [[Жан Лерон д'Аламбер|Ж. д'Аламбер]] довів, що будь-яке алгебраїчне рівняння ненульової степені з комплексними коефіцієнтами має хоча б один комплексний корінь. У доведенні Д'Аламбера були пропуски, яку пізніше доповнив Гаус. З цієї теореми випливало, що будь-який многочлен степеня n розкладається на n лінійних множників.