Томас Гакл Веллер: відмінності між версіями

| примітки =

'''Томас Гакл Веллер''' ({{lang-en|Thomas Huckle Weller}}; [[15 червня]] [[1915]] — - [[23 серпня]] [[2008]]) - — американський [[вірусолог]]. Він, [[Джон Франклін Ендерс]] і [[Фредерік Чапмен Роббінс]] були нагороджені [[Нобелівська премія з фізіології і медицини|Нобелівською премією з фізіології і медицини]] в [[1954]] році за роботу яка показує, як вирощувати віруси поліомієліту [[поліомієліт]]у в пробірці.

Веллер народився і виріс в Анн-Арбор, [[Мічиган,]]. А потім відправився в [[Мічиганський університет]], де його батько Карл Вернон веллерВеллер був професором[[професор]]ом у відділенні [[патологія|патології]]. В штаті Мічиган, він навчався медичної [[зоологія|зоології]] та отримав ступінь бакалавра[[бакалавр]]а. У [[1936]] році Веллер вступив до Гарвардської[[Гарвард]]ської медичної школи, а в [[1939]] році почав працювати з Джоном Франкліном Ендерсом, з яким він пізніше та разом з Фредеріком Чапменом Роббінсом отримав Нобелівську премію. Ендерс та Веллер, що брали участь в дослідженні вірусів в тканині задля визначення причини [[Інфекційні захворювання|інфекційної хвороби]]. В [[1940]] році влаштувався на роботу в дитячу лікарню в Бостоні[[Бостон]]і. У [[1942]] році, в середині [[друга світова війна|другої світової війни]], він вступив у медичний корпус [[армія США|армії]] і перебував у медичній лабораторії на [[Антильські острови|Антильських островах]] в [[Пуерто-Ріко]]. Заробивши звання майора[[майор]]а він очолює департамент з об'єктів [[бактеріологія|бактеріології]], [[вірусологія|вірусології]] та [[паразитологія|паразитології]]. Після війни він повернувся до дитячої лікарні в Бостоні, і саме там в [[1947]] році, він почав роботу з Ендерсом у нещодавно створеному відділі з дослідження інфекційних захворювань. Він був призначений на декілька керівних посад, у 1954  р. У липні 1954 року він був призначений у тропічну охорону здоров'я завідувачем відділу Гарвардської школи суспільної охорони здоров'я. Веллер також служив, у 1953-19591953—1959, директором комісії з паразитарних хвороб епідеміологічної ради Американських Збройних сил.

На додаток до його дослідження з поліомієліту, за яку він отримав НобелівськаНобелівську преміяпремію, Веллер також зробив внесок у лікуваннілікування шистосомозу[[шистосомоз]]у і [[вірус Коксакі|вірусів Коксакі]]. Він вперше ізолював [[віруси]], що викликають [[герпес]] і [[Вітряна віспа|вітряну віспу]].

У своїх дослідженнях, Веллер був зацікавлений, частково в [[Гельмінтологія|гельмінтних]] паразитах[[паразит]]ах людини, і частково у вірусології. У гельмінтологію він внісзробив внесок у літературу з [[нематоди|нематода]] Trichirella зрггаІз а також про те, що церкарія [[трематоди|трематод]], що викликають шистосомоз людини, його внесок у тому числі у методах культивування шістосомамі IN VITRO і зміни методів відновлення і підрахунку яйцяяєць цих паразитів.

У своїх дослідженнях вірусології вітряної віспи та оперізувального герпесу[[герпес]]у навів у своєму самоті вперше вірусіввіруси, що викликають ці захворювання, а також у розробці діагностичних тестів, а також в демонстрації того, що той же самий вірус видимої причини обох цих захворювань. У 1955 році він також виділеновиділив вірус який викликає [[цитомегалія|цитомегалію]] у новонароджених і, пропрацювавши протягом п'яти років на ці хвороби, він зміг показати, що людський плід, коли вонавін знаходиться в [[Матка|матці]], особливо чутливимичутливий до цих вірусів і що, якщо плід виживає нападпісля нихнападу на нього, дитина часто народжується з серйозним збитком для свогоушкодженням мозку, якаяке причиниспричиняє розумовоїрозумову відсталостівідсталість та [[церебральний параліч]]. Подальша робота ВеллерВеллера включала вивчення вірусів Коксакі, як причини епідемії плевродініей і на поведінку ''Toxoplasma gondii'' в культурі тканин. Він вивчає також питання про поширення IN VITRO вірусів вітряної віспи, що причина і оперізуючий лишай.

{{Нобелівська премія з фізіології та медицини}}