Національна парламентська бібліотека Японії: відмінності між версіями

Перші проекти заснування Національної бібіліотекибібліотеки Японії з'явилися в [[період Мейдзі]]. Проте їх реалізація відкладалася через наявність Імперської бібліотеки в Уено, яка частково виконувала функції державної бібліотеки, та існування окремих бібліотечних колекцій двох палат японського парламенту. Після поразки Японії у [[Друга світова війна|Другій світовій війні]] до окупованої Японії прибула комісія від [[Бібліотека Конгресу США|Бібліотеки Конгресу США]] та [[Асоціація бібілотекбібліотек США|Асоціації бібліотек США]], які зайнялися створенням парламентської бібліотеки за американським зразком. Передбачалося, що нова Національна парламентська бібліотека Японії стане бібліотекою для не лише японських депутатів, а й простих громадян. Вона мусила збирати, опрацьовувати й зберігати усі наявні в Японії книги і періодичні видання, а її директор прирівнювався за статусом до державного [[міністр]]а.

До [[1961]] року бібліотека перебувала на території [[палац Акасака|палацу Акасака]], а згодом була перенесена до центрального корпусу Національної парламентської бібліотеки поруч з [[Парламент Японії|Парламентом Японії]]. [[1986]] року вона отримала новий корпус, з 8 підземельними і 4 наземними поверхами, сховище якого розраховано на 7,5 млн книг. В жовтні [[2002]] року, у зв'язку з постійним зростанням фондів, парламентська бібліотека відкрила в [[Наукове місто Кансай|науковому місті Кансай]] [[Кансайський віддлвідділ Національної парламентської бібліотеки Японії|Кансайський відділ]]<ref>{{lang-ja|国立国会図書館関西館}}.</ref>, в якому розміщена база даних електронної бібліотеки. В приміщеніприміщенні колишньої Імперської бібліотеки з [[2000]] року знаходиться інший відділ&nbsp;— перша в Японії міжнародна дитяча бібліотека<ref>{{lang-ja|国際子ども図書館}}.</ref>

Згідно з японським законодавством японські видавці зобов'язані надсилати до Національної парламентської бібліотеки усю продукцію, яку вони публікують. Ця умова дозволяє їй постійно мати найкращі фонди з японістики у світі. Державні видавництва мусять надавати 30 примірників свого друкованого продукту, а не-державні&nbsp;— один, за який бібліотека сплачує 50% ринкової ціни. Усі книги і періодика упорядковується бібліографічному збірнику «Японська бібліографія»<ref>{{lang-ja|日本全国書誌}}</ref>, який видається щорічно колективом бібліотеки. Остання також здійснює обмін державними виданнями з центральними бібліотеками [[США]] та [[Велика Британія|Великої Британії]]. Для упорядкування бібліографії використовуються [[магнітна плівка|магнітні плівки]], а з [[1971]] року&nbsp;— [[комп'ютер]]ні технології. Пошук в фондах бібіліотекибібліотеки здійснюється за допомогою швидкісної системи JAPAN/MARC.

Національна парламентська бібліотека Японії складається з 1 центрального<ref>{{lang-ja|中央館}}.</ref> і 27 дочірніх спеціалізованих відділів<ref>{{lang-ja|支部図書館}}.</ref>, що включають у себе рідкісні [[Бібліотека Тойо|Бібліотеку Тойо]]<ref>{{lang-ja|東洋文庫}}.</ref> та Міжнародну дитячу бібліотеки . Центральний відділ включає в себе Службу перевірки законопроектів, в якій працюють спеціалісти в галузях [[юристпруденціяюриспруденція|юриспруденції]], [[політика|політики]] й [[економіка|економіки]], та служби збору, опрацювання, обслуговування друкованих видань. Бібліотека відкрита для широкого кола громадян, розрахована на 1100 сидячих місць, надає бібліографічні консультації, а також здійснює обмін матеріалами з громадськими, міськими, університетськими бібліотеками Японії. Вона є членом [[IFLA|Міжнародної федерації бібіліотечнихбібліотечних асоціацій та установ]] і бере участь у міжнародних дослідженнях з бібліотечної справи.

** {{PDFlink|[http://www.ndl.go.jp/jp/aboutus/data/a1102.pdf Закон Японії про Національну парламентську бібілотекубібліотеку]}}

{{DEFAULTSORT:Японії національна парламентська бібілотекабібліотека}}