Музикознавство: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
A1 (обговорення | внесок) м Скасування редагування № 4555290 користувача A1 (обговорення) |
A1 (обговорення | внесок) |
||
Рядок 17:
Початкові елементи наукового підходу до музики були закладені у високорозвинених культурах стародавнього світу (Китай, Індія, [[Стародавня Греція|Греція]] та ін.) Так, ще до н. е.. китайськими музикознавцями була розроблена 5-звукова музична система ([[пентатоніка]]), в 3 ст. — 7-звукова система. У [[Давньогрецька музика|Стародавній Греції]] була створена струнка система ладів, досліджувалися акустичні закономірності інтервалів ([[Піфагор]]), розроблялося музично-естетичне вчення, що пов'язувало різні лади, ритми і т. д. з тими чи іншими емоціями і моральними якостями, було запропоновано принцип музичного вчення на основі слухового сприйняття ([[Аристотель]]).
Звід основних досягнень античного музикознавства був даний у трактаті римського філософа і вченого [[Боеций|Боеция]] «Про музику» (5 книга; 6 ст.), що зробила значний вплив на розвиток середньовічної теорії музики. У середньовічній Європі музикознавство було головним чином підпорядковано богослужбовій практиці, потреба в музичній освіті спричинила появу численних музикознавчих праць. Значним досягненням Середньовіччя стало винайдення системи [[сольмізація|сольмізації]] і закладення основ [[музична нотація|нотного письма]] (Гукбальд, [[Гвідо д'Ареццо]] та ін.). Великий внесок у розвиток М. внесли вчені Середньої Азії
В [[Музика епохи Відродження|епоху Відродження]] з поширенням багатоголосся розробляється вчення про [[контрапункт]] ([[Ґлареан]], [[Царліно|Дж. Царліно]]), виникає [[мензуральна нотація]], запропоновано [[музичний жанр|жанрову диференціацію]] (Й. де Грохео), вперше було видано музичний словник (Й. Тінкторіс). Вчених епохи [[Просвітництво|Просвітництва]] відрізняє природничий підхід до музики. Протягом XVII—XVIII століттях складається вчення про «[[генерал-бас]]», а пізніше закладаються основи класичної гармонії ([[Рамо|Ж. Ф. Рамо]]). Розроблялася також теорія афектів, що намагалась встановити зв'язок між засобами виразності і відповідними емоціями чи почуттями.
| |||