Ассирійська мова: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Albedo (обговорення | внесок)
м Ассірійська мова змінено на Ассирійська мова: до словника УЛІФ
м Автовиправлення
Рядок 14:
|}}
 
'''Ассирі́йська мо́ва''' (''новосирійська мова, айсорська мова'') — одна з [[семітські мови|семітських мов]]. Розповсюджена окремими регіонами в іншомовному оточенні в [[Іран]]і (район озера Урмія), [[Ірак]]у (район міста Мосул та північного [[Багдад]]а), [[Сирія|Сирії]] (район гір Тур-Абдін та басейн ріки Хабур), [[Туреччина|Туреччини]] (район Курдистанських гір та озера Ван), [[Вірменія|Вірменії]], [[Грузія|Грузії]]. Загальна кількість мовців понад 330 тисяч. Розмовні [[діалект]]и ассірійської мови дуже відрізняються одне від одного, що залежить не тільки від територіальної роз’єднаності носіїв, але й від релігійних відмінностей.
 
[[Фонетика]] ассірійської мови історично зазнала значних змін, зокрема зникли старі ненаголошені нейтральні [[голосний звук|голосні]] у відкритих [[склад]]ах, що спричинило виникнення скупчень [[приголосний звук|приголосних]] на початку слова, а надалі — відпадіння перших складів.
 
Іменники не зберігають семітську категорію іменних станів; з артиклю -ā виробилося спільне закінчення [[іменник]]ів. Система особових самостійних та суфіксальних присвійних і об’єктних [[займенник]]ів зазнала серйозних фонетичних перетворень. Система [[дієслово|дієслова]] повністю перебудувалася порівняно з іншими семітськими мовами: видову систему замінено часовою (з’явилися такі часи: майбутній, теперішній конкретний, теперішній тривалий, минулий недоконаний конкретний, минулий недоконаний тривалий, минулий доконаний I і II, перфект, плюсквамперфект I і II). Розрізняють дійсний спосіб, умовний спосіб, стверджувальну та заперечну дієвідміну наказового способу; збереглися дві породи дієслів інтенсив (підсиленість дії), та каузатив. Порядок слів у реченні залишається відносно вільним.
 
До середини XIX ст. [[ассірійці]], у якості [[літературна мова|літературної мови]], користувалися старою сирійською мовою (що належить до арамейських мов). У 40-х роках XIX століття було розроблено нову літературну мову на ґрунті урмійського діалекту. Надалі ця мова змінювалася з огляду на фонетично більш архаїчний мосульський діалект та за рахунок заміни численних перських, арабських, курдських та турецьких запозичень питомою сірійською лексикою. Ассірійська мова записується особливим сирійським письмом.