Табір військовополонених: відмінності між версіями

Табори військовополонених появилися вперше в [[Друга англо-бурська війна|англо-бурській війні 1899 — 1902]] (раніше полонених тримали у військових [[фортеця]]х). Під час першої світової війни (1914 — 18) трактування полонених нормувалося ухвалами Гааґської (1899) і Женевської (1907) конвенцій; під час другої (1939 — 45) — Женевською конвенцією 1929 (її не підписав СРСР, чим Німеччина виправдувала свою жорстоку поведінку з радянськими військовополоненими).

 

 

В 1917 в [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщині]] перебувало 1,1 млн військовополонених російської армії, у тому числі до 200 000 українців (числа приблизні). В окремих українських таборах — вояцькому в [[Фрайштадт]]і та старшинському в [[Йозефштадт]]і — відокремлено 30 000 [[українці]]в, з них у Фрайштадті почато формування дивізії [[сірожупанники|сірожупанників]].

Натомість нелюдське було трактування полонених радянської армії, до яких не стосовано постанов Гаґської й Женевської конвенцій. На підставі звітів німецького Головного Військового Командування (травень [[1944]]), взято в полон 5 160 000 сов, вояків, з тієї кількості померло в полоні 1981000 (38,4%), звільнено з полону 818 000 (15,9%), ліквідовано в полоні 1241 000 (24,0%), утекло 67 000 (1,3%), залишилося живими в таборах полонених 1 053 000 (20,4%; з них 875 000 використовувано в промисловості й сільському господарстві). Можна припускати, що з загального числа 3 355 000 червоноармійців, які попали в німецький полон в [[1941]] році, понад 20% становили українці. Чимало з них оминуло полону, зникаючи поміж місцевим українським населенням або зголошуючися негайно до допоміжної військової служби в німецькій армії. Інструкції для трактування раддянських полонених від [[8 листопада]] [[1941]] року передбачали звільнення з полону українців під умовою, що місцевості, з яких вони походять, є вже в німецьких руках або що місцева влада поручиться за них. У перші місяці війни звільнено десятки тисяч полонених українців з таборів на [[Правобережна Україна|Правобережжі]]. Але вже в листопаді 1941 ці звільнення припинено. Табори полонених були переведено в Німеччину (на території [[Генеральна губернія|Генеральної губернії]] в [[Ярослав]]і, з якого командування табору звільнило всіх полонених українців, і в [[Холм]]і, в якому більшість загинула з [[голод]]у і [[тиф]]у).

 

 

 

=== Література ===