Вікіпедія

Бендер Віталій Петрович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Створена сторінка: '''Віталій Бендер''' (*5 січня 1923, село Слов'яносербське (тепер смт. [[Слов'яносербськ...
 
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Віталій Бендер''' (*[[5 січня]] [[1923]], [[село]] Слов'яносербське (тепер [[смт]]. [[Слов'яносербськ]] [[Луганська область|Луганської області]]) - — [[30 жовтня]] [[1991]], [[Англія]]) - — український [[письменник]], [[журналіст]] і [[громадський діяч|громадсько]]-[[політичний діяч]].
 
Народився він 5 січня 1923 року в селі Слов'яносербському, яке з [[1936]] року є частиною Луганської об­ласті на [[Донбас]]і. Ще перед початком [[Друга світова війна|Другої світової війни]] закінчив десятиріч­ку й був покликаний до вій­ська. Був двічі ранений. Потрапив до німецького полону, з якого вирвався, записавшись до [[Перша українська дивізія зброї СС «Галичина»
|дивізії „Га­личина"]]. Кінець війни зас­тав його в чужій уніформі в англійському полоні. З ан­глійського полону з [[Італія|Італії]], як інтернованого вояка Першої Дивізії УНА, привезли його до [[Англія|Англії]] і в [[1949]] ро­ці звільнили з полону. За дротами, в Італії, по­чав Віталій Бендер писати короткі [[оповідання]] до таборових газет. Від [[1946]] року він видав дру­ком [[повість]] „Марко Буджа" (1946 p.), [[роман]] в двох томах „Марш молодости", який присвятив воякам та старшинам дивізії, „Навздогін за ворогом", „Мину­лі дні", „Вечірній гість" — [[детектив]]но-розважальний твір, книгу нарисів про провінційне українське містеч­ко „Станція Пугаловська" ([[1983]] р.) та свої вояцькі при­годи й переживання в остан­ній війні в книзі „Фронто­ві дороги" ([[1987]] p.). Окрім того Віталій Бендер напи­сав майже 50 інших опові­дань і [[новела|новел]] та понад 800 [[стаття|статей]], [[нарис]]ів, сильветок, [[рецензія|рецензій]], радіоскринтів, [[фейлетон]]ів та [[гумореска|гуморесок]], які переважно друкувалися в [[газета|газеті]] [[Українські вісті (газета)|„Українські вісті"]], що виходила в [[Новий Ульм|Новім Ульмі]], а пізніше в [[Детройт]]і, та в газетах [[Українська думка|"Українська думка"]], [[Свобода (газета)|"Свобода"]], [[Український голос (Вінніпег)|"Український голос"]], "Час", в [[журнал]]ах [[Нові дні
|"Нові дні"]], "Молода Україна", "Наші позиції", "Всесвіт", "Оса", "[[Вісті комбатанта]]" та "Штурм". Статті він підписував своїм прізвищем чи одним з [[псевдонім]]ів: В. Дончак, Л. Любава, О. Кей, Вол. Токар, Ст. Петелько, Ол. Райт, П. Р. Бендя та ін. В газеті "Українські вісті" вів рубрики "На наш погляд" та "Прочитане, розказане, побачене, пережите". ▼
 
Ще перед початком [[Друга світова війна|Другої світової війни]] закінчив десятиріч­ку й був покликаний до вій­ська. Був двічі ранений. Потрапив до німецького полону, з якого вирвався, записавшись до [[Перша українська дивізія зброї СС «Галичина»|дивізії «Га­личина»]].
Понад 25 років працював в [[Лондон]]і в [[Бі-Бі-Сі]] як журналіст-[[перекладач]]. З 1949 року актив­ний член [[УРДП]], а з [[1954]] й провідний член партії, яку очолював [[Іван Багряний]]. В [[1954]] році його призначено на головного [[редактор]]а „Українських вістей" і ті обов'язки він виконував аж до часу одруження в Ан­глії [[1957]] року. Окрім того він допомагав редагувати неперіодичне видання ЦК УРДП — газету „Ми ще по­ вернемося", як відповідь на заклики до українців зі [[Східна Україна|східних областей України]] повертатися „на родіну", та газету російських [[демокра­т]]ів „Освобождєніє", що ви­ходила при „Українських вістях". Віталій Бендер брав активну участь в ук­раїнському політичному житті. Від [[1965]] року до [[1972]] року очолював УРДП в Ан­глії, а з [[1960-ті|1960-их]] років став постійним членом ЦК та Секретаріяту Української Революційно-Демократичної Партії, яка на десято­му з'їзді змінила назву на Українську Демократично-Республіканську Партію. ▼
 
Кінець війни зас­тав його в чужій уніформі в англійському полоні. З ан­глійського полону з [[Італія|Італії]], як інтернованого вояка Першої Дивізії УНА, привезли його до [[Англія|Англії]] і в [[1949]] ро­ці звільнили з полону.
 
За дротами, в Італії, по­чав Віталій Бендер писати короткі [[оповідання]] до таборових газет. Від [[1946]] року він видав дру­ком [[повість]] «Марко Буджа» (1946 p.), [[роман]] в двох томах «Марш молодости», який присвятив воякам та старшинам дивізії, «Навздогін за ворогом», «Мину­лі дні», «Вечірній гість» — [[детектив]]но-розважальний твір, книгу нарисів про провінційне українське містеч­ко «Станція Пугаловська» ([[1983]] р.) та свої вояцькі при­годи й переживання в остан­ній війні в книзі «Фронто­ві дороги» ([[1987]] p.).
 
Окрім того Віталій Бендер напи­сав майже 50 інших опові­дань і [[новела|новел]] та понад 800 [[стаття|статей]], [[нарис]]ів, сильветок, [[рецензія|рецензій]], радіоскринтів, [[фейлетон]]ів та [[гумореска|гуморесок]], які переважно друкувалися в [[газета|газеті]] [[Українські вісті (газета)|«Українські вісті»]], що виходила в [[Новий Ульм|Новім Ульмі]], а пізніше в [[Детройт]]і, та в газетах [[Українська думка|«Українська думка»]], [[Свобода (газета)|«Свобода»]], [[Український голос (Вінніпег)|«Український голос»]], «Час», в [[журнал]]ах [[Нові дні
▲|"«Нові дні"»]], "«Молода Україна"», "«Наші позиції"», "«Всесвіт"», "«Оса"», "«[[Вісті комбатанта]]"» та "«Штурм"». Статті він підписував своїм прізвищем чи одним з [[псевдонім]]ів: В. Дончак, Л. Любава, О. Кей, Вол. Токар, Ст. Петелько, Ол. Райт, П.  Р.  Бендя та ін. В газеті "«Українські вісті"» вів рубрики "«На наш погляд"» та "«Прочитане, розказане, побачене, пережите"».
 
▲Понад 25 років працював в [[Лондон]]і в [[Бі-Бі-Сі]] як журналіст-[[перекладач]]. З 1949 року актив­ний член [[УРДП]], а з [[1954]] й провідний член партії, яку очолював [[Іван Багряний]]. В [[1954]] році його призначено на головного [[редактор]]а „Українських«Українських вістей"» і ті обов'язки він виконував аж до часу одруження в Ан­глії [[1957]] року. Окрім того він допомагав редагувати неперіодичне видання ЦК УРДП  — газету „Ми«Ми ще по­ вернемося"», як відповідь на заклики до українців зі [[Східна Україна|східних областей України]] повертатися „на«на родіну"», та газету російських [[демокра­тдемократ]]ів „Освобождєніє"«Освобождєніє», що ви­ходила при „Українських«Українських вістях"». Віталій Бендер брав активну участь в ук­раїнському політичному житті. Від [[1965]] року до [[1972]] року очолював УРДП в Ан­глії, а з [[1960-ті|1960-их]] років став постійним членом ЦК та Секретаріяту Української Революційно-Демократичної Партії, яка на десято­му з'їзді змінила назву на Українську Демократично-Республіканську Партію.
 
Помер 30 жовтня 1991 року в Ан­глії після операції від серцевого нападу.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Бендер_Віталій_Петрович