Муккур

Муккур - аул знаходився в північно-східній стороні Лакського району Дагестану, на відстані 13км від райцентру села Кумух, якби подалі від очей, між березовими лісками. Поблизу з Муккуром були села Гуймі, Уллучара, Чаящі та Шушія.

В 1886 році в селі було: дворів - 27, коней - 10, віслюків - 12, великої рогатої худоби - 52, овець - лише 20, орних земель - 20 десятин. В 1914 році проживало 147 осіб. А в 1929 - 95 осіб в 28 дворах. Сьогодні село покинуто повністю. Останнім мешканцем в рідному селі тримався Магадов Зайнутдін. Але й він не витримав - переїхав.

Перше розташування села було трохи вище останнього в місцевості Кулушалу. Причина переселення звідти - невідома. На новому місці муккурці встигли завестися двома кладовищами. На старому є чотири надмогильні камені з зображенням родового символа Казі-Кумухських шамхалів.

На початку 20ст. слава муккурінця Гаджієва Сіражутдіна сягла світового маштабу. В 1914 перебуваючи в Черкесії, він знайшов креслення якогось француза. По цим кресленням він сконструював літак і здійснив політ з одного краю Черкеська на інший. Потім потрапив в Бухару, а звідти - в Іран. Сіражтдін був великим майстром по золоті. Він був запрошений в двір іранського шаха, і там змайстрував золотий трон, що перевищував очікувані результати шаха. Після цього шах призначив його міністром Ірану, і Сіражутдін працював на цій посаді до своєї трагічної смерти.

Джерела

• С. К. Каммаев «Легендарная Лакия» (том 1)
• Рамазан Маршаев, Бута Бутаев. «История лакцев». Махачкала, 1991.