|
До утворення цехової системи у ремісництві підмайстрів не було. Майстри мали тільки учнів. Діяльність цехів здійснювалася спочатку на основі власних статутів, а згодом затверджувалась владою міста. У цих статутах були затверджені умови набуття статусу підмайстрів, їх умови праці та оплати, переходу до статусу майстра та інші. Статути могли мати відмінності, але основні положення були загальними.
Набути статус підмайстра могли тільки учні майстра, яких він допустив до роботи, якою він займався. Час перебування у статусі тривав принаймні декілька років і залежав від виду ремесла. Для отримання статусу підмайстра, учень мав перед представниками цеху продемонструвати навички майстерності. Цю процедуру інколи називали «визволення». Ця процедураВона підтверджувалася документом за підписами цехмістрів цеху, який засвідчував час навчання та фах нового підмайстра. Отримання статусу могло супроводжуватися внесенням грошей у цехову казну та частуванням. Підмайстер, на відміну від учня, вже отримував платню від майстра. Змінювалися його права, умови життя та праці, він також міг отримати прізвище. У деяких цехах підмайстер отримати свої повні права міг тільки після перебування у статусі, одна з назв якого була «робленець». У цей час він отримував неповну платню.<ref name="Мис">{{книга|автор= |заголовок= Історія декоративного мистецтва України. У 5 т.|посилання= |відповідальний= HAH України. ІМФЕ ім. М. Т. Рильського; Нак. ред. Т. Кара-Васильєва|місце= Вінниця|видавництво= ПП “Едельвейс і К”|рік=2007 |том= 2 |сторінок= |сторінки= 17-18 |isbn=978-966-2150-23-0|ref =}}</ref>
підмайстра. Отримання статусу могло супроводжуватися внесенням грошей у цехову казну та частуванням. Підмайстер, на відміну від учня, вже отримував платню від майстра. Змінювалися його права, умови життя та праці, він також міг отримати прізвище. У деяких цехах підмайстер отримати свої повні права міг тільки після перебування у статусі, одна з назв якого була «робленець». У цей час він отримував неповну платню.<ref name="Мис">{{книга|автор= |заголовок= Історія декоративного мистецтва України. У 5 т.|посилання= |відповідальний= HAH України. ІМФЕ ім. М. Т. Рильського; Нак. ред. Т. Кара-Васильєва|місце= Вінниця|видавництво= ПП “Едельвейс і К”|рік=2007 |том= 2 |сторінок= |сторінки= 17-18 |isbn=978-966-2150-23-0|ref =}}</ref>
== Перебування в статусі ==
Підмайстер не вважався членом цехового братства, тому не мав права відкривати свою майстерню. Після визволення він мав щонайменше три роки відпрацювати в майстра. Майстер засвідчував його документом. Коли підмайстер уже міг виготовляти товари належної якості, то отримував дозвіл на їх продаж.
У багатьох цехуцехах було прийнято, щоб підмайстер для удосконалення своєї майстерності, здійснював мандрівку. Під час неї відвідував цехи такого профілю в інших містах. Керівники цехів направляли його на певний термін до одного з майстрів. Після закінченняйого термінузакінчення підмайстру видавався документ про його роботу та поведінку в цеху. Це сприяло розповсюдженню різних методів роботи.<ref name="Пас">{{Стаття|автор= Паславська Н. О.|посилання_на_автора= |назва= Навчання ремеслу у Львові в ранньомодерний період: учні та підмайстри кравецького цеху в XVI – на початку XVIII ст.|посилання= http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npifznu_2016_46_6|відповідальний= Н. О. Паславська|видання= Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету|видання посилання= |тип= |рік= 2016 |місяць= |том= |випуск= 46 |номер= |сторінки= 24-29|issn= |bibcode= |doi= |pmid= |мова= }}</ref>
== Перехід до статусу майстра ==
| 