Українська мова: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Lanamy (обговорення | внесок) уточнення, джерело + вікіфікація |
м Виправлена суміш розкладок |
||
Рядок 202:
Твори, написані українською народною мовою, існували і розповсюджувались в Україні з початку XVII ст., задовго до появи «[[Енеїда (Котляревський)|Енеїди]]» [[Котляревський Іван Петрович|І. Котляревського]]<ref>[[Регушевський Євген Семенович|''Регушевський Є. С.'']] [https://archive.org/stream/regushevskiy#page/n1/mode/2up Про деякі понятійні та термінологічні стереотипи в історії української літературної мови] // Культура народов Причерноморья. — 2000. — № 13. — С. 139—141.</ref> (Див. [[Сучасна українська мова#Формування|Сучасна українська мова]]). З кінця XVIII століття зароджується нова українська літературна мова на народній основі. Основоположником її став Іван Котляревський<ref>Левченко Г. А. Нариси з історії української літературної мови першої половини XIX ст. К.-Х., 1946;</ref><ref>Творчість Івана Котляревського в контексті сучасної філології. К., 1990</ref>. [[Шевченко Тарас Григорович|Тарас Шевченко]] своєю творчістю підніс українську літературну мову до рівня загальнонародної<ref>Білодід І. К. Т. Г. Шевченко в історії укр. літ. мови. К., 1964</ref>. Традиції Шевченка в розвитку української літературної мови провадили далі у своїй творчості [[Куліш Пантелеймон Олександрович|Пантелеймон Куліш]]<ref>Грушка Є. Його істинна святиня. Пантелеймон Куліш про мову. «Волинь», 1991, № 1</ref>, [[Франко Іван Якович|І. Я. Франко]]<ref>Білодід I. K. Каменяр українського слова. K., 1966</ref>, [[Леся Українка]]<ref>Тимошенко П. Д. Хрестоматія мат-лів з історії української літературної мови, ч. 2. К., 1961</ref>, [[Панас Мирний]]<ref>''Грицютенко І. Є.'' Питання розвитку української літературної мови XIX ст. у висвітленні Панаса Мирного. УМШ, 1957, № 5;</ref>, [[Коцюбинський Михайло Михайлович|М. М. Коцюбинський]]<ref>''[[Статєєва Валентина Іванівна|Статєєва В. І]]'' Українські письменники про проблеми літературної мови та мовознавства кінця XIX — поч. XX ст. Ужгород, 1997.</ref> та інші письменники. У 60 — 80-х роках XIX століття розвиток української літературної мови гальмувався царськими заборонами ([[Валуєвський циркуляр]] [[1863]] року<ref>Національні процеси в Україні. Історія і сучасність. — К., 1997. — Ч. 1. — С.260-261.</ref>, [[Емський указ]] [[1876]] року<ref>Грушевский М. Очерк истории украинского народа. — К., 1991. — С. 332—333.</ref>).
З початку XX століття українська літературна мова була представлена не тільки у [[Художня література|художній]], а й у [[Наукова публікація|науковій]] та [[Публіцистика|публіцистичній]] літературі. Особливо бурхливо вона розвивається під час [[Українська революція|відновлення української державности]] і практично до кінця 1-ї третини XX століття, відколи набуває статусу єдиної державної мови, натомість вживання російської було заборонено<ref>Гай-Нижник П. П. УНР та ЗУНР: становлення органів влади і національне державотворення (1917—1920 рр.). — К.: «
[[1989]] року завдяки зусиллям патріотичної української громадськості [[Верховна Рада Української РСР|Верховна Рада республіки]] прийняла Закон УРСР «Про мови в Українській PCP», який надав українській мові статус державної. Цей статус закріплено в [[Конституція України|Конституції України]] [[1996]] року.
|