Доміціан: відмінності між версіями

Доміціан був продовжувачем політики посилення на противагу [[Сенат]]усенату імператорської адміністрації, незалежної від системи його магістратур, і урядовців якої призначав сам Доміціан. При цьому кількість [[Вершники (Давній Рим)|вершницьких]] [[Прокуратор (Давній Рим)|прокураторів]] зросла з 55 до 62 року. На початку правління був висланий досвідчений адміністратор Клавдій Етруск, після цього почалася екзальтація власної влади, що фактично стала прецендентом [[домінат]]у — подальші звернення до Доміціана почали включати формулу «господар та бог» ({{lang-la|dominus et deus}}). У той же час у внутрішніх справах позначилося оздоровлення — він послідовно застосовував закон Сканція про розбещення малолітніх, заборонив [[Кастрація|кастрацію]], знизив ціни на [[євнух]]ів.

Доміціана вбито 18 вересня 96 року в палаці внаслідок змови, організованої його придворними<ref>[[Домициан#CITEREFJones1992|Jones, 1992]], p. 193. {{ref-en}}</ref>. Докладну розповідь про змову і вбивство в своїй біографії Доміціана залишив Світоній, який стверджує, що спальник імператора Парфеній був організатором змови, а основним мотивом називає страту радника Доміціана Епафродіта, якого Доміціан підозрював у тому, що він допоміг усіма покинутому Нерону накласти на себе руки. Саме вбивство здійснили вільновідпущеники Парфенія на ім'я Максим і Стефан<ref>[[Доміціан#CITEREFGrainger2003|Grainger, 2003]], p. 19. {{ref-en}}</ref>. Стефан, управитель його дружини Доміції, вдавши, нібито в нього болить ліва рука, кілька днів ходив, обмотуючи її шерстяною хусткою, а в призначений час сховав у неї кинджал. Обіцяючи розкрити змову, він був допущений до імператора; поки той з подивом читав його записку, він завдав Доміціану удару в пах. Інші учасники заколоту, увірвавшись до спальні, добили Доміціана сімома ударами. Народ залишився байдужим до його смерті, [[Сенат]]сенат зустрів її з радістю, а солдати&nbsp;— з обуренням. Його тіло винесено на дешевих ношах. Годувальниця Доміціана Філліда спалила його прах у своїй садибі на Латинській дорозі, а останки таємно перенесла в храм роду Флавіїв і змішала з прахом його племінниці Юлії.