Вікіпедія

Українська мова: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Exanorian (обговорення | внесок)
26 редагувань
тоді вже Повѣсть врємѧнныхъ лѣтъ
Мітка: редагування коду 2017
Рядок 1:
{{Не плутати|Українська мова (журнал)}}
{{Мова
| Колір = індоєвропейська
Рядок 174 ⟶ 173:
У цей період сформувалися специфічні українські фонетичні ознаки, відбувся процес занепаду зредукованих; виникли характерні лише для української мови лексеми (''оболонь, гай, пуща, яр, полонина, гребля, криниця, жито, зоря, жадати, ховатися'' та ін.); виявилися втрачені іншими слов'янськими мовами морфологічні особливості (наприклад, збереження закінчення -у в родовому відмінку однини іменників чоловічого роду: ''роду, меду''; закінчення -ові, -еві в іменниках чоловічого роду: ''богові, домові''; форми 3-ї особи однини дієслів І відміни без кінцевого -ть: ''може, иде'')<ref>[[Крижанівська Ольга Іванівна|Крижанівська О. І.]] [https://archive.org/stream/kryzhanivska2010#page/n19/mode/2up Походження української мови та основні етапи її становлення] // О.&nbsp;І.&nbsp;Крижанівська. Історія української мови: Історична фонетика. Історична граматика: навчальний посібник.&nbsp;— Київ: [[Академія (видавничий центр)|ВЦ «Академія»]], 2010.&nbsp;— С. 20—21. (Серія «Альма-матер»).</ref>
 
[[Файл:14 2 List of Radzivill Chron.jpg|міні|праворуч|250px|[[Повість врем'яних літ|«Повѣсть временныхъврємѧнныхъ лѣтъ» (Повість минулих літ)]], 14-й лист Радзивіллівського літопису (список XV&nbsp;ст.), що змальовує похід Віщого Олега на Царгород. Мова та поетика цієї пам'ятки позначені великим українським (південноруським) впливом]]
 
Специфічні мовні риси української мови систематично виявляються і в пам'ятках з цих територій пізніших часів (XIV—XV століття). Український народ сформувався в Київській Русі, передусім на основі населення [[Київське князівство|Київського]], [[Чернігівське князівство|Чернігівського]], [[Переяславське князівство|Переяславського]], [[Галицьке князівство|Галицького]] і [[Волинське князівство|Волинського князівств]]. Консолідації українського народу, становленню його мови перешкоджала та обставина, що після [[Монгольська навала на Русь|монгольської навали]] в XIII столітті його землі входили до складу різних держав. Так, Чернігово-Сіверщина, Поділля і Київщина з Переяславщиною, а також більша частина Волині належали до [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] з офіційною «руською», тобто староукраїнською мовою; [[Північна Буковина]] стала частиною [[Молдовське князівство|Молдовського князівства]]&nbsp;— тут теж тривалий час усі державні справи вели «руською» мовою; частину Західної Волині і Галичину захопила Польща, а Закарпаття&nbsp;— Угорщина.
 
Особливо велике значення для консолідації українського народу та його мови, розвитку його самосвідомостисамосвідомості та державностидержавності мав [[Київ]]. Саме він став могутнім осередком розвитку і поширення української науки, освіти та культури, тут зародилися ідеї народно-визвольної боротьби проти чужоземного гніту. У 2-й половині XVI&nbsp;- 1-й пол. XVII століть українці заселяли в основному Київщину, Чернігівщину, Полтавщину, Брацлавщину (Поділля), Запоріжжя, Волинь, Галичину, Північну Буковину і Закарпатську Русь. У цей час посилюється міграційний рух українців із заходу на схід&nbsp;- південь Київщини, Брацлавщину, Лівобережну Україну, Слобожанщину. Наслідком масових переміщень було змішування переселенців з місцевими етнографічними групами українського населення, формування загальноукраїнських етнічних рис, певна нівеляція діалектних особливостей і утворення загальнонародної української мови<ref>Шевельов Ю. Історична фонологія української мови.&nbsp;— Харків, 2002</ref>.
 
Найхарактерніші фонетичні, граматичні і лексичні риси української народної мови ввійшли в її першу літературну форму&nbsp;— [[Староукраїнська мова|староукраїнську літературну мову]]. У ній фіксуються такі написання, як ''ш'''і'''сть'' замість ''ш'''е'''сть'', відбувається чергування ''у'' з ''в'' ('''''у'''жити''&nbsp;— '''''в'''жити'', '''''у'''тиск''&nbsp;— '''''в'''тиск''), уживаються місцеві народні слова (''верховина''&nbsp;— верхня течія річки, ''грунь''&nbsp;— пагорок, ''криничина''&nbsp;— місцевість, багата на джерела, ''полонина''&nbsp;— гірське пасовище тощо), юридична термінологія ([[дідич]], [[Спадкування|дідизна]], займище, [[закоп]], [[нащадок]], осадити, [[податок]]) тощо.
Рядок 201 ⟶ 200:
З початку XX століття українська літературна мова була представлена не тільки у [[Художня література|художній]], а й у [[Наукова публікація|науковій]] та [[Публіцистика|публіцистичній]] літературі. Особливо бурхливо вона розвивається під час [[Українська революція|відновлення української державности]] і практично до кінця 1-ї третини XX століття, відколи набуває статусу єдиної державної мови, натомість вживання російської було заборонено<ref>Гай-Нижник П. П. УНР та ЗУНР: становлення органів влади і національне державотворення (1917—1920&nbsp;рр.).&nbsp;— К.: «ЩеK», 2010.&nbsp;— 304 с. (с.131)</ref>. Вона входить у всі сфери суспільного буття, ставши знаряддям освіти, науки й культури. З її допомогою виросла нова українська інтелігенція. І хоч у роки більшовицьких репресій робилося усе, щоб загальмувати процес розвитку української мови<ref>Мовна політика в УРСР: історія лінгвоциду // Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали. За ред. Л. Масенко. К.: Вид. дім Києво-Могилянська академія&nbsp;— 2005</ref><ref>''Дзюба І. М.'' [[Інтернаціоналізм чи русифікація?]]&nbsp;— К. : Видавничий дім «KM Academia», 1998,&nbsp;— 276 с.</ref>, однак знищити мову, укорінену в системі освіти й культури, засобах масової інформації, було вже неможливо. Новий наступ на неї здійснено в часи [[Період застою|застою]]: вона почала зникати з навчальних закладів, науки, інших сфер суспільного життя.
 
[[1989]] року завдяки зусиллям патріотичної української громадськостигромадськості [[Верховна Рада Української РСР|Верховна Рада республіки]] прийняла Закон УРСР «Про мови в Українській PCP», який надав українській мові статус державної. Цей статус закріплено в [[Конституція України|Конституції України]] [[1996]] року.
 
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2" align="center" style="text-align:center;"
Рядок 244 ⟶ 243:
Українська мова посідає за кількістю її носіїв, відповідно до різних джерел, 25<ref name="top">[http://vistawide.com/languages/top_30_languages.htm 30 найбільших мов світу] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100208110555/http://www.vistawide.com/languages/top_30_languages.htm |date=8 лютого 2010 }}. {{ref-en}}</ref> або 22 місце<ref name="second">[http://langs.com.ua/movy/demogr.htm Мови світу за демографічною потужністю] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101210130620/http://langs.com.ua/movy/demogr.htm |date=10 грудня 2010 }}. {{ref-uk}}</ref> у світі. Вона є також третьою<ref name="top"/> або другою<ref name="second"/> за поширеністю серед слов'янських мов. За різними оцінками загалом у світі українською мовою говорить від 41&nbsp;млн<ref name="Ethnologue"/> до 45&nbsp;млн осіб<ref>[https://web.archive.org/web/20060625132447/http://mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/392.htm Про українську мову на сайті МЗС України]. {{ref-uk}}</ref>, вона входить до другого десятка найпоширеніших мов світу. В Україні близько 31 мільйона осіб може спілкуватися українською мовою. Після 2014 року, ця цифра поступово зростає.
 
Річний наклад журналів та інших періодичних видань випущених в Україні українською мовою [[2004|2018]] року, становив 81&nbsp;% від загальної кількостикількості, тоді як ще [[1995]]&nbsp;р. складав 70&nbsp;% (для російськомовних видань ці цифри навпаки зменшилися з 18&nbsp;% до 13&nbsp;%)<ref>{{Cite web|title=Випуск видавничої продукції в 2018 році|url=http://www.ukrbook.net/statistika/statistika_2018.htm|website=www.ukrbook.net|accessdate=2021-08-16|archive-date=12 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210512092121/http://ukrbook.net/statistika/statistika_2018.htm}}</ref>. Станом на 2021 рік, загальний випуск книжкової продукції в Україні (в тисячах примірників), зменшився приблизно в 9 разів порівняно з 2018 роком<ref>{{Cite web|title=Книжкова палата України|url=http://www.ukrbook.net/statistika_.html|website=www.ukrbook.net|accessdate=2021-08-16|archive-date=27 грудня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211227075714/http://www.ukrbook.net/statistika_.html}}</ref>. Загалом, на книжковому ринку України переважають російськомовні видання, оскільки за даними Української асоціації книговидавців та книгорозповсюджувачів, більшість книжок, що їх реалізують в Україні, вийшли друком у Російській Федерації.
 
На наявну викривленість мовної ситуації в Україні вказує співвідношення носіїв української та російської мов, що не відповідає взаємовідношенню етнічних українців і росіян на її теренах. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року українці становили 77,8&nbsp;% населення України, тоді як українську мову визнало рідною лише 67,5&nbsp;%.
Рядок 267 ⟶ 266:
За даними пошукової системи «[[Яндекс|Yandex]]», восени [[2010]]&nbsp;р. найбільша частка запитів українською мовою у цій системі була в [[Тернопільська область|Тернопільській області]]&nbsp;— 33&nbsp;%, найменша&nbsp;— в [[Крим]]у&nbsp;— 3,7&nbsp;%. Щоправда російськомовними вважались також і ті запити, які подібно писалися що українською, що російською мовами<ref>{{Cite web | url = http://www.mukachevo.net/ua/blogs/view_post/516-українська-інтернет-статистика | title = Українська інтернет-статистика | archiveurl = https://web.archive.org/web/20110522143534/http://www.mukachevo.net/ua/blogs/view_post/516-українська-інтернет-статистика | archivedate = 22 травня 2011}} {{ref-uk}}</ref>.
 
У [[2010]] році кількість блогерів, які пишуть українською мовою, склало 8&nbsp;% (у [[2009]] році&nbsp;— 7&nbsp;%). Українську мову використовують 23 тис. користувачів мікроблогінгу (29&nbsp;% від загальної кількостикількості, на початку [[2010]]&nbsp;р. україномовних твіттер-користувачів було 27&nbsp;%), винятково українською мовою у твіттері спілкується 10 тис. користувачів (12,5&nbsp;%, у [[2009]]&nbsp;р.&nbsp;— 7&nbsp;%)<ref>{{Cite web | url = http://blogosphere.com.ua/2010/10/24/ukrainian-blogosphere-stats/ | title = Статистика української блогосфери 2010 та про що вона свідчить | accessdate = 3 квітня 2022 | archive-date = 22 травня 2011 | archive-url = https://web.archive.org/web/20110522141824/http://blogosphere.com.ua/2010/10/24/ukrainian-blogosphere-stats/ }} {{ref-uk}}</ref>.
 
Існує декілька пошуковиків з україномовним інтерфейсом: [[Google]]<ref>{{Cite web |url=http://www.google.com.ua/ |title=«Google.com.ua» |accessdate=20 лютого 2022 |archive-date=20 лютого 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220220183150/https://www.google.com.ua/ }}</ref>, [[Yandex]]<ref>{{Cite web | url = http://www.yandex.ua/ | title = «Яндекс.ua» | accessdate = 3 квітня 2022 | archive-date = 1 березня 2022 | archive-url = https://web.archive.org/web/20220301080203/https://yandex.ua/ }}</ref>, [[Bing]]<ref>{{Cite web | url = http://www.bing.com/ | title = «Bing» | accessdate = 3 квітня 2022 | archive-date = 23 вересня 2017 | archive-url = https://web.archive.org/web/20170923050758/http://www.bing.com/ }}</ref> (від «[[Microsoft]]»), [[META]]<ref>{{Cite web | url = http://meta.ua/ua/ | title = «Мета» | accessdate = 3 квітня 2022 | archive-date = 3 квітня 2022 | archive-url = https://web.archive.org/web/20220403051214/https://meta.ua/ua/ }}</ref> та [[Uaport.net]]<ref>{{Cite web | url = http://uaport.net/uk | title = «Uaport.net» | accessdate = 3 квітня 2022 | archive-date = 2 квітня 2022 | archive-url = https://web.archive.org/web/20220402095826/https://uaport.net/uk }}</ref>. [[20 березня]] [[2012]] користувачам мікроблогінгового сервісу [[Twitter]] стала доступна бета-версія україномовного інтерфейсу<ref>{{Cite web | url = http://webknjaz.com/2012/06/21/twitter-localization/ | title = Українізація Твіттера | accessdate = 21 червня 2012 | archive-date = 4 вересня 2012 | archive-url = https://web.archive.org/web/20120904143608/http://webknjaz.com/2012/06/21/twitter-localization/ }}</ref>.
 
Згідно з даними ресурсу w3techs.com, станом на 5 квітня 2021&nbsp;р. за використанням в інтернеті, українська мова посідає 16-те місце у світі<ref>{{Cite web|title=Usage Statistics and Market Share of Content Languages for Websites, April 2021|url=https://w3techs.com/technologies/overview/content_language|website=w3techs.com|accessdate=2021-04-05|archive-date=17 серпня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190817192928/https://w3techs.com/technologies/overview/content_language/all/}}</ref> й демонструє швидкий ріст популярностипопулярності<ref>{{Cite web|title=Historical yearly trends in the usage statistics of content languages for websites, April 2021|url=https://w3techs.com/technologies/history_overview/content_language/ms/y|website=w3techs.com|accessdate=2021-04-05}}</ref><ref>{{Cite web|title=Usage Statistics and Market Share of Ukrainian for Websites, April 2021|url=https://w3techs.com/technologies/details/cl-uk-|website=w3techs.com|accessdate=2021-04-05}}</ref>.
 
=== Діалекти ===
Рядок 444 ⟶ 443:
Поза Україною та Придністров'ям статус української регулює «[[Європейська хартія регіональних мов]]», зокрема, в [[Польща|Польщі]], [[Румунія|Румунії]], [[Хорватія|Хорватії]]<ref name="Українська мова в Хорватії"/>, [[Словаччина|Словаччині]], [[Сербія|Сербії]], [[Боснія і Герцоговина|Боснії і Герцоговині]].
 
Так, в [[Румунія|Румунії]] статус української мови регулюється «Європейською хартією регіональних мов» та Рішенням Парламенту Румунії №&nbsp;1206 від 27 листопада 2001 року для затвердження «Правил здійснення положень, що стосуються права громадян, які належать до національних меншин, використовувати свою рідну мову в місцевій адміністрації, що містяться в Законі №&nbsp;215/2001», яким надано право офіційно використовувати українську мову в адміністративних одиницях де кількість українців становить 20&nbsp;% або більше від загальної кількостикількості населення<ref name = Romania />.
 
У [[Словаччина|Словаччині]] статус української мови регулюється «Європейською хартією регіональних мов» та Законом від 10 липня 1999 року «Про використання мов національних меншин» (Постанова №. 184/1999 Z.z.), яким надано право офіційно використовувати українську мову у адміністративних одиницях де кількість українців становить 15&nbsp;%<ref name = karpatnews/> (до поправок 2011 року&nbsp;— 20&nbsp;%) або більше від загальної кількостикількості населення<ref>{{Cite web |url=http://www.zbierka.sk/sk/predpisy/184-1999-z-z.p-4824.pdf |title=Predpis č. 184/1999 Z. z. Zákon o používaní jazykov národnostných menšín |accessdate=17 серпня 2012 |archive-date=21 травня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130521010350/http://www.zbierka.sk/sk/predpisy/184-1999-z-z.p-4824.pdf }}</ref>.
 
На інших історичних українських територіях, які перебувають поза кордонами України ([[Берестейщина]] в [[Білорусь|Білорусі]], [[Східна Слобожанщина]] та [[Кубань]] у [[Росія|Росії]]) українська мова не має певного статусу.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Українська_мова