Вікіпедія

Доміціан: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
уточнення
Рядок 40:
 
{{вичитати}}
'''Тит Фла́вій Доміціа́н''', відомий як '''Доміціа́н''' ({{lang-la|Titus Flavius Domitianus}}, [[24 жовтня]] [[51]] — [[18 вересня]] [[96]]) — останній [[Стародавній Рим|римський]] [[імператор]] із [[Династія|династії]] [[Флавії]]в (''Imperator Caesar Domitianus Augustus'' або ''Imperator Domitianus Caesar Augustus'', з [[14 вересня]] [[81]]), молодший син [[Веспасіан]]а і [[Флавія Доміцилла|Флавії Доміцилли]], брат [[Тит Флавій Веспасіан|Тита]]. Почесні [[титул]]и ''Germanicus'' (з [[84]]) і ''Princeps iuventutis'' («Вождь молоді»). [[Великий понтифік]]; 16-разовий ординарний [[Консул Стародавнього Риму|консул]] і [[консул-суффект]] у 71, 73, 75–7675, 79–8076, 79, 80, 82–88, 90, 92 і 95 роках; [[Цензор Стародавнього Риму|цензор]] (з [[5 вересня]] [[85]] року, а з кінця року — незмінно); 16-разовий [[трибун]] (з [[13 вересня]] 81 року щорічно); [[Авгури|авгур]] та член колегії [[Арвальські брати|Арвальських братів]].
 
== Родовід ==
{{Tree list}}
* {{Tree list/final branch}}{{корона}} '''[[Веспасіан]]''', Римськийримський Імператорімператор
** {{Tree list/final branch}}{{корона}} '''[[Тіт Флавій Веспасіан]]''', Римськийримський Імператорімператор
** {{Tree list/final branch}}{{корона}} '''[[Доміціан|Доміціан І]]''', Римськийримський Імператорімператор
{{Tree list/end}}
 
Рядок 54:
Майбутній імператор Тит Флавій Доміціан народився в [[Рим]]і на Гранатовій вулиці, що на [[Квірінал|Квірінальському пагорбі]], 24 жовтня [[51]] року. Він був молодшим сином [[Тит Флавій Веспасіан|Тита Флавія Веспасіана]], більш відомого як [[Веспасіан]], і Флавії Доміцилли Старшої. Крім того, у Доміціана були старша сестра Флавія Доміцилла Молодша та старший брат [[Тит Флавій Веспасіан|Тит]].
 
Десятиліттями тривали громадянські війни в [[I століття до н. е.|I столітті до н.&nbsp;е.]]., які сприяли руйнуванню старої римської аристократії, яка на початку [[I століття]] була поступово витіснена з передових позицій нової римської знаті. Однією з таких нових сімей був рід [[Флавії]]в, який піднявся до вершин римського суспільства і зайняв таке чільне місце лише за чотири покоління, набувши багатство і статус під час правління імператорів із династії [[Юлії-Клавдії|Юліїв-Клавдіїв]]. Прадід Доміціана, [[Тит Флавій Петрон]], походив з італійського міста Реате, служив сотником (або простим солдатом) у легіонах [[Гней Помпей Великий|Гнея Помпея Великого]] під час громадянської війни проти [[Гай Юлій Цезар|Гая Юлія Цезаря]]<ref>''Светоний''. Жизнь двенадцати цезарей. Веспасиан. 1. {{ref-ru}}</ref>. Його військова кар'єра закінчилася ганьбою&nbsp;— він втік із поля бою під час бою при Фарсалі в 48 році до н.&nbsp;е.<ref>[[Домициан#CITEREFJones1992|Jones, 1992]], p. 1. {{ref-en}}</ref> Проте Петрон зміг примножити свої статки в результаті одруження на Тертуллі, чиє багатство дозволило піднятися його сину і діду Доміціана Титу Флавія Сабіну<ref>[[Домициан#CITEREFJones1992|Jones, 1992]], p. 3. {{ref-en}}</ref>. Сабін зібрав статок і, можливо, отримав суспільний стан [[Вершники Стародавнього Риму|вершників]] завдяки своїй службі як збирача податків у [[Азія (римська провінція)|Азії]] і [[Лихварство|лихварській]] діяльності на землях галльського племені гельветів. Одружившись на Веспасіі Поллі, він об'єднався з більш знатним [[Патрицій|патриціанським]] родом Веспасіїв, що забезпечило включення його синів Флавія Сабіна і Веспасіана в [[сенатор]]ськийСенат Стародавнього Риму|сенаторський стан]].
 
Верхівкою політичної кар'єри Веспасіана, що включала в себе посади [[квестор]]а, [[едил]]а і [[претор]]а, стало [[Консул Стародавнього Риму|консульство]], яке він отримав у 51 році&nbsp;— в рік народження Доміціана. Як воєначальник, Веспасіан здобув популярність завдяки участі в римському вторгненні й подальшому завоюванні Британії в 43 році<ref>[[Домициан#CITEREFJones1992|Jones, 1992]], p. 8. {{ref-en}}</ref>. Однак античні джерела згадують про бідність сім'ї Флавіїв під час дитинства Доміціана<ref>''Светоний''. Жизнь двенадцати цезарей. Домициан. 1. {{ref-ru}}</ref>, навіть стверджуючи, що Веспасіан впав у немилість до правління імператорів [[Калігула|Калігули]] (37–41 роки) і [[Нерон]]а (54–68 роки). Сучасні історики спростували ці твердження, припускаючи, що всі ці розповіді були поширені пізніше, вже в правління Флавіїв, як частина пропагандистської кампанії&nbsp;— для ретушування кар'єри Веспасіана в правління менш авторитетних імператорів династії Юліїв-Клавдіїв і звеличення його успіхів при імператорі [[Клавдій|Клавдії]] (41–54 роки) і його сині [[Британік]]у.
Рядок 71:
До того як Доміціан став [[імператор]]ом, його присутність в уряді носило в основному церемоніальний характер. У червні 71 року Тит повернувся переможцем з Юдейської війни. В остаточному підсумку, повстання забрало життя більше одного мільйона чоловік, більшість з яких були юдеями<ref>''Иосиф Флавий''. Иудейская война. VI. 9. 3. {{ref-ru}}</ref>. Саме місто і [[Єрусалимський храм]] були повністю зруйновані, його найбільш цінні скарби викрадені римською армією, а майже 100 тисяч осіб були взяті в полон і звернені в рабство. За цю перемогу [[Сенат (Стародавній Рим)|сенат]] призначив Титу [[тріумф]]<ref>''Иосиф Флавий''. Иудейская война. VII. 5. 3. {{ref-ru}}</ref>. У день тріумфу вся сім'я Флавіїв вступила в столицю, їй передувала тріумфальна процесія, під час якої були пронесені захоплені під час війни трофеї. Вступ роду Флавіїв був очолений Веспасіаном і Титом, які їхали на колісниці, потім проїхав Доміціан на білому коні. Лідери єврейського опору були страчені на Римському форумі, після чого процесія завершилася релігійною жертвою в храмі Юпітера Капітолійського<ref>''Иосиф Флавий''. Иудейская война. VII. 5. 5. {{ref-ru}}</ref>. На честь успішного закінчення війни на південно-східному вході на форум була зведена тріумфальна арка, названа [[Арка Тита|аркою Тита]]<ref>[[Домициан#CITEREFJones1992|Jones, 1992]], p. 93 {{ref-en}}</ref>.
 
Проте, повернення Тита надалі підкреслило порівняльну незначність Доміціана і у військовому, і в політичному плані<ref name=":0">[[Домициан#CITEREFJones1992|Jones, 1992]], p. 18. {{ref-en}}</ref>. Як старший і найбільш досвідчений з синів Веспасіана, Тит розділив трибунську владу разом з батьком, отримав сім консульств, цензорство, і йому було надано командування преторіанською гвардією: повноваження, які не залишали сумніву, що він став повноправним спадкоємцем престолу<ref>[[Домициан#CITEREFJones1992|Jones, 1992]], p. 18.</ref>. Як другий син Доміціан володів кількома почесними званнями, такими як цезар або ватажок молоді, і декількома релігійними посадами, в тому числі [[Авгури|авгура]], [[понтифік]]а, арвальського брата, магістра арвальських братів і «sacerdos collegiorum omnium»<ref name=":1">[[Домициан#CITEREFJones1992|Jones, 1992]], p. 19. {{ref-en}}</ref>. Також його досить часто згадували на монетних написах, однак [[імперій]] він так і не отримав<ref>''Donahue, John.''&nbsp;[http://www.roman-emperors.org/domitian.htm Titus Flavius Domitianus (A.D. 81—96)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120829034649/http://www.roman-emperors.org/domitian.htm |date=2012-08-29 }}&nbsp;''An Online Encyclopedia of Roman Emperors''&nbsp;(1997). &nbsp;<small>Проверено 23 мая 2017. 16 октября 2012 года.</small> {{ref-en}}</ref><ref name=":1"/>. Доміціан відбув шість консульств під час правління Веспасіана, але тільки одне з них, в 73 році, було ординарним<ref name=":0"/>. Решта п'ять були менш престижними посадами [[Консул-суффект|консула-суффекта]], які він займав в 71, 75, 76, 77 і 79 роках відповідно, як правило, замінюючи свого батька або брата в середині січня. Незважаючи на те, що посади носили виключно церемоніальний характер, Доміціан отримав цінний досвід у римському сенаті, що, можливо, сприяло його пізнішим висловлюванням про його актуальності<ref name=":1"/>. <!--При Веспасіані й Титі, що не належали до партії флавіанців, були практично виключені з найважливіших суспільних установ. Сам [[Муціан]] практично зник з хронологічних записів того часу, і вважається, що він помер приблизно між 75 і 77 роками. Реальна влада була явно сконцентрована в руках партії флавіанців, в той час як ослаблений сенат лише зберігав видимість подібності демократії<ref> [[Домициан#CITEREFJones1992|Jones, 1992]], p. 163.</ref>. Якась незрозумілість -->
 
У зв'язку з тим, що Тит ефективно діяв як співправитель свого батька, ніяких різких змін ні в політиці Флавіїв, ні в кар'єрі Доміціана після смерті Веспасіана 23 червня 79 року не відбулося. Доміціан не отримав ні трибунської влади, ні імперії за все нетривале правління Тита. Було ясно, що новий імператор не збирається міняти існуючий стан справ, хоча він дарував Доміціану деякі знаки пошани і запевнив його права майбутнього наступника. Крім того, Доміціан довіряв чутками, що його батько припускав заповідати йому рівні з братом права на престол, проте Тит, використовуючи своє вміння підробляти почерк батька, виключив з заповіту всяку про це згадку. У нього виникала підозра, що Тит хоче зробити своїм спадкоємцем онука брата Веспасіана Флавія Сабіна. Так як незадовго до своєї смерті той призначив його консулом на 82 рік. Коротке правління Тита було ознаменовано виверженням [[Везувій|Везувію]] 24 серпня 79 року, яке погребло навколишні міста [[Помпеї]] і [[Геркуланум]] під попелом і лавою, в наступному році спалахнула пожежа в Римі, яка тривала три дні і знищила ряд важливих громадських будівель. Більшу частину правління Тит витратив на ліквідацію наслідків цих лих. 13 вересня 81 року, після майже двох років керівництва імперією, він несподівано помер від гарячки під час поїздки в землі сабінів.
Рядок 105:
 
=== «Життя дванадцяти цезарів» ===
Найбільша розповідь про життя Доміціана належить перу [[Гай Светоній Транквілл|Светонія]], який народився за часів правління Веспасіана і опублікував свої роботи при імператорі [[Адріан]]і (117–138117—138 роки). Його «Життя дванадцяти цезарів» є джерелом більшої частини того, що відомо про Доміціані. Хоча його текст є переважно негативно налаштованим по відношенню до імператора, він не засуджує і не вихваляє Доміціана, а також стверджує, що його правління починалося добре, але поступово перетворилося в терор. Біографія є проблематичною, оскільки вона суперечить сама собі щодо правління Доміціана і його особистості, в один і той же час представляючи його як сумлінного, помірного людини і запеклого розпусника<ref>[[Домициан#CITEREFJones1992|Jones, 1992]], p. 198. {{ref-en}}</ref>.
 
За словами Светонія, Доміціан удавано виявляв інтерес до мистецтва та літератури, але так і не знайшов за ознайомитися з класичними авторами. Інші уривки, що натякають на пристрасть Доміціана до різних афоризмів, припускають, що він насправді був знайомий з класичними письменниками, протегував поетам і архітекторам, заснував артистичні Олімпійські ігри і, витративши чималі особисті кошти, відновив бібліотеки Риму після того, як вони згоріли під час пожежі<ref>[[Домициан#CITEREFJones1992|Jones, 1992]], p. 198.</ref>.
Рядок 116:
Хоча [[Тацит]], як правило, вважається самим надійним автором цієї епохи, його ставлення до Доміціана ускладнюється тим, що його тесть, [[Гней Юлій Агрікола]], можливо, був особистим ворогом імператора. У своїй роботі «Життєпис Юлія Агріколи» Тацит стверджував, що Агрікола був змушений піти у відставку, так як його перемога в [[Каледонії]] підкреслила неспроможність Доміціана як воєначальника. Деякі сучасні автори, такі як Т.&nbsp;Дорей і Б.&nbsp;Джонс, стверджують протилежне: Агрікола в дійсності був близьким другом Доміціана, і Тацит насправді хотів приховати в творі зв'язок своєї сім'ї з представником колишньої династії, як тільки Нерва і його спадкоємці зійшли на престол.
 
Основні історичні роботи Тацита, в тому числі «Історія» і «Життєпис Юлія Агріколи», були написані і опубліковані в правління наступників [[Доміціан|Доміціана Нерви]] (96–98 роки) і [[Траян|Траяна]]а (98–117 роки). На жаль, частина «Історії» Тацита, що розповідає про правління династії Флавіїв, практично повністю втрачена. Його враження про Доміціана складаються з коротких згадок в перших п'яти книгах і короткої, але вкрай негативної характеристики в «Життєписі Юлія Агріколи», в якій він суворо критикує військову діяльність Доміціана. Проте, Тацит визнає те, що основна частина його кар'єри пройшла за сприяння Флавіїв<ref>''Тацит''. История. I. 1.</ref>.
 
=== Свідчення інших ===
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Доміціан