Жан-Поль Бельмондо: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Парус (обговорення | внесок) |
Парус (обговорення | внесок) |
||
Рядок 69:
Протягом 1970-х років Бельмондо регулярно знімався у кіно, добиваючись загального успіху під керівництвом таких режисерів, як [[Філіпп де Брока]], [[Анрі Верней]], [[Клод Шаброль]] чи [[Хосе Джованні]], зокрема зігравши у картинах «[[Повторний шлюб (фільм)|Повторний шлюб]]», «[[Зломники (фільм)|Зломники]]», «[[Доктор Пополь (фільм)|Доктор Пополь]]», «[[Скумон (фільм)|Скумон]]», «[[Надзвичайний (фільм, 1973)|Надзвичайний]]». 1972 року у нього зав'язався роман з італійською акторко [[Лаура Антонеллі|Лаурою Антонеллі]].
Однак 1974 року Бельмондо зазнав розчарування (як продюсера та актора) зі «[[Ставіски (фільм)|Ставіським]]» [[Ален Рене|Алена Рене]]: всупереч сподіванням актора, хоча фільм і не став комерційно провальним, але він мав набагато менший успіх, ніж той, до якого він звик у попередніх роботах. Бельмондо, якому подобався сценарій Ставіського, дуже негативно відгукувався щодо посереднього прийому кінокритиками фільму та його режисера на [[Каннський кінофестиваль 1974|Каннському кінофестивалі 1974 року]]. У наступні роки актор вважав за краще покладатися на більш «комерційних» режисерів, що надалі викликало безліч болючих актору критичних зауважень, які він завжди заперечував.<ref group="GD">pages 260—261.</ref> Вважається, що випадок зі «Ставіським» помітно розвернув кар'єру Бельмондо, після цього він майже повністю зосередився на розважальному кіно.<ref>Jacques Zimmer, ''Le Cinéma fait sa pub'', Edilig, 1987, page 95.</ref>
1975 року Бельмондо досяг дуже великого успіху з картиною Анрі Вернея «[[Страх над містом (фільм)|Страх над містом]]», у якій він виконував небезпечні та ризиковані трюки, у тому числі сцену, де він з'являється підвішеним до гелікоптера на висоті. Каскадерскі трюки, виконані актором особисто, протягом яких він зазнав кількох травм під час стрілянини, збільшили його популярність. З цього часу, якщо серед глядачів успіх Бельмондо лише збільшувався, то серед критиків все більше лунало негативних відгуків, на що пізніше актор відповів: «Для паризької інтелігенції я став каскадером, для неї я більше не вмів грати комедію».<ref group="GD">page 262.</ref> Надалі Бельмондо поєднував ролі у трилерах, пригодницьких фільмах, комедіях: «[[Невиправний (фільм, 1975)|Невиправному]]» Філіппа де Броки, де він виконав розважальну роль «анти-[[Супермен]]а, традиційного анти-спокусника, але швидше більш-менш чесну велику дитину», «[[Приватний детектив (фільм)|Приватний детектив]]» того самого режисера, «[[Труп мого ворога (фільм)|Труп мого ворога]]» Анрі Вернея, «[[Потвора (фільм, 1977)|Потвора]]» [[Клод Зіді|Клода Зіді]], де він грав подвійну роль. Водночас, проект нової спільної роботи актора з [[Жан-Люк Годар|Жан-Люком Годаром]], що була екранізацією книги [[Жак Мерін|Жака Меріна]] «[[Інстинкт смерті]]» — провалився, що викликало у пресі заяви щодо конфлікту між актором та режисером.<ref group="GD">pages 203—204.</ref>
| |||