Давньогрецькі лади: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ilya (обговорення | внесок) |
A1 (обговорення | внесок) |
||
Рядок 47:
== Естетичне значення ==
Давні греки розглядали лади не тільки з точки зору їх звуковисотної структури, але й з точки зору естетичного впливу.
{{text|музичні лади істотно відрізняються один від іншого, так що при слуханні їх у нас з'являється різний настрій, і ми неоднаково ставимося до кожного з них; так, слухаючи один лад, наприклад так званий миксолидийский, ми випробовуємо більше скорботний і похмурий настрій; слухаючи інші, менш строгі лади, ми м'якішаємо; інші лади викликають у нас переважно середній, урівноважений настрій; останньою властивістю володіє, очевидно, тільки один з ладів, а саме дорійський; фригійський лад діє на нас збуджуючим чином.<ref>Аристотель. Политика (1340 b). Перекладено з видання [http://grachev62.narod.ru/aristotel/arpol8.html Аристотель. Сочинения: В 4 т. Т. 4. - М.: Мысль, 1983. С. 376-644.]</ref>}}
Протиставлення дорійського ладу як мужнього, і придатного для виховання, фригійському, як екстатичному і збуджуючому, зустрічається й у інших давньогрецьких філософів<ref name="Лосев">[http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/Los5/46.php Лосев А. История античной эстетики. Ранний эллинизм. Ч.ІІІ Музыка]</ref> за винятком Платона, який характеризував цей лад миролюбним і спокійним<ref>R.Р. III 399 b</ref>. Примітно, що саме ці два лади "обмінялися" своїми назвами у середні віки, і ця плутанина зберігається такою до сьогодення. Таким чином слід мати на увазі, що греки вважали мужнім лад, що за сучасною термінологією прийнято називати фригійським, тоді як екстатичним характером відрізнявся лад, що за сучасною термінологією прийнято називати дорійським.
== Перейменування ладів ==
Давньогрецькі лади лягли в основу [[середньовічні лади|середньовічних]], що використовувалися в [[григоріанський хорал|григоріанському хоралі]], проте назви давньогрецьких ладів не збігаються з прийнятими у сучасній теорії музики. Неспівпадіння назв ладів пояснюється тим, що в 9 столітті вони були перейменовані на сторінках анонімного теоретичного трактату «Alia musica»<ref>Н. Ренёва [http://gromadin.com/rmusician/archives/3440#footnote-link-1-3440 К истории «путаницы» ладов. Средневековое переименование греческих видов октавы]</ref> і в пізнішій музикознавчих роботах закріпилися саме ці, перейменовані назви.
Порівняння назв семи давньогрецьких ладів за [[Аристоксен]]ом (бл. [[350 до н.е.]]) з сімома діатонічними ладами за [[Генріх Ґлареан|Ґлареаном]] (1547), що зберігають свою чинність і в сучасній термінології можна представити наступною таблицею<ref name="Лосев"/>:
{| align="center" class="standard"
|+
! |Назва за Аристоксеном
! |Назва за Ґлареаном<br>(Сучасна назва)
! |характерна риса
|-----
| лідійський
| іонійський
| ідентичний натуральному мажору
|-----
| фригійський
| дорійський
| з високим VI ступенем
|-----
| дорійський
| фригійський
| з низьким ІІ ступенем
|-----
| гіполідійський
| лідійський
| високий VI ступінь
|-----
| гіпофригійський
| міксолідійський
| низький VII ступінь
|-----
| гіподорійський
| еолійський
| ідентичний натуральному мінору
|-----
| гіпердорійська
| гіперфригійська
| в сучасності - локрійський
|+
|}
==Джерела==
| |||