Карл Вільгельм Шеєле: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 9:
* Отримав з природних мінералів [[молібденіт]]у і [[Шеєліт]]у — відповідно оксиди молібдену ([[1778]]) і вольфраму ([[1781]]).
* Відкрив тетрафторид кремнію ([[1771]]), оксид барію ([[1774]]), миш'яковистий водень ([[1775]]), ряд кислот: винну ([[1769]]), кремнефтористоводневу та фтороводневу ([[1771]]), миш'якову кислоту ([[1775]]), щавлеву ([[1776]]), молочну ([[1780]]), синильну ([[1782]]) та ін.
* У [[1769]] розробив спосіб виробництва [[фосфор]]у з
<br />У праці «Хімічний трактат про повітря і вогонь» Шеєле описав отримання та властивості «вогняного повітря» і зазначив, що атмосферне повітря складається з двох «видів повітря»: «вогняного» — кисню і «флогістірованного» — азоту. Проте пріоритет відкриття кисню належить Джозефу Прістлі (1774), тому що праця Шеєле була опублікована тільки у 1777 році.
[[Файл:Pyrolusite radiating.jpg|thumb|146px|right|Піролізит чи MnO<sub>2</sub>.]]
| |||