Белзька земля: відмінності між версіями

[перевірена версія][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
оформлення
м Белзька земля - Київська Русь.
Рядок 1:
'''Бе́лзька земля́''' — територіальне утворення [[Київська Русь|Руської держави]] у [[Побужжя|Побужжі]] (територія басейну [[Західний Буг|Західного Бугу]]) в 10 — 13 століттях з центром у місті [[Белз]]. На південному заході стикувалась з [[Перемишльська земля|Перемишльською землею]].
 
Белзька земля була важливимскладовою територіальним компонентом формуваннячастиною [[ВолинськаКиївська земляРусь|ВолинськоїКиївської земліРусі]]. Склалася наприкінці 10 — початку 11 століть навколо міста Белз, відбитого в 1030 році у Польщі [[Ярослав Мудрий|Ярославом Мудрим]] і введеного до складу ДавньоруськоїКиївської держави (дивись [[Київська Русь]]). Територію Белзької землі важко окреслити. З літопису відомо, що найпівнічнішим її містом був [[Всеволож]], найпівденнішим — [[Бужськ]]. У другій половині 12–13 століть Белзька земля була [[Белзьке князівство|удільним князівством]], яке відокремилося за [[Мстислав Ізяславич|Мстислава Ізяславича]] наприкінці 1160 року з Володимиро-Волинського князівства, дісталось його третьому синові [[Всеволод Мстиславич (князь волинський)|Всеволоду Мстиславичу]].
 
По смерті Всеволода (1195) Белзьку землю розділено між його синами на власне [[Белзьке князівство]], де княжити став старший син [[Олександр Всеволодович]], і [[Червенське князівство]], де сів молодший — [[Всеволод Всеволодович|Всеволод]]. Після кончини останнього (близько 1214 року) Червенське князівство було приєднано Олександром до Белзького. Протягом першої третини 13 століття Олександр Всеволодич прагнув об'єднати під своєю владою Волинську землю, але зазнав поразки у боротьбі з [[Данило Галицький|Данилом Галицьким]] (1234), після чого Белзьке князівство приєднано до [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинського князівства]]. По смерті Данила (1264) Галицько-Волинське князівство розпалось і Белзьке князівство відновилося. З [[Галицько-Волинський літопис|Галицько-Волинського літопису]] відомо, що в 1288 році ним володів син Данила — [[Лев Данилович]].