Візантійська імперія: відмінності між версіями

|leader1 = [[Костянтин I Великий]]

Постійно підсилювався тиск османів на чолі з трьома великими воєначальниками — [[Ертогрул]]ом, [[Осман]]ом (1289—1326) і [[Орхан I|Орханом]] (1326—1359). Незважаючи на деякі вдалі спроби [[Андронік II Палеолог|Андроніка ІІ]] зупинити їх, [[1326]] [[Бурса]] упала перед османами, що перетворили її у свою столицю. Потім була взята [[Нікея]] (1329), за нею — [[Нікомедія]] (1337); [[1338]] [[турки]] досягли [[Босфор]]у і незабаром перейшли його за запрошенням самих же візантійців, що наполегливо домагалися їхнього союзу для допомоги у внутрішніх смутах. Ця обставина привела до того, що імператорам довелося шукати допомоги на заході. [[Іоанн V Палеолог|Іоанну V]] (1369), а потім і [[Мануїл II Палеолог|Мануїлу ІІ]] (1417) довелося відновити переговори з [[Рим]]ом, а [[Іоанн VIII Палеолог|Іоанн VIII]], щоб запобігти турецькій небезпеці, ризикнув — імператор особисто з'явився в [[Італія|Італії]] (1437) і на Флорентійському церковному соборі підписав з [[Григорій IV|Григорієм IV]] унію, що означала кінець поділові церков (1439). Але просте населення не прийняло католицизм, і ці спроби примирення лише збільшили внутрішні розбрати.

Нарешті завоювання османів почали загрожувати самому існуванню країни. [[Мурад І]] (1359—1389) завоював [[Фракія|Фракію]] (1361), що [[Іоанн V Палеолог|Іоанн V]] Палеолог змушений був визнати у 1363; потім він захопив [[Філіппополь]], а незабаром і [[Адріанополь]], куди переніс свою столицю (1365). [[Константинополь]], ізольований, оточений, відрізаний від інших областей, очікував за своїми стінами смертельного удару, що здавався неминучим. Тим часом османи завершили завоювання Балканського півострова. У [[Мариця|Мариці]] вони розбили південних сербів і болгар (1371); вони заснували свої колонії в Македонії і стали загрожувати [[Фессалоніки|Фессалонікам]] (1374); вони вдерлися в [[Албанія|Албанію]] (1386), розбили Сербську державу і після битви на [[Битва на Косовому полі|Косовому полі]] перетворили Болгарію в турецький пашалик (1393). [[Іоанн V Палеолог|Іоанн V]] Палеолог був змушений визнати себе васалом [[султан]]а, платити йому данину і поставляти йому контингенти військ для захоплення Філадельфії (1391) — останнього оплоту, яким ще володіла Візантія в [[Мала Азія|Малій Азії]].

Мехмеду ІІ вдалося провести свій флот у бухту [[Золотий Ріг (Стамбул)|Золотий Ріг]] і в такий спосіб поставити під погрозу іншу ділянку укріплень. Однак штурм 7 травня знову не вдався. Але в міському валу на підступах до воріт св. Романа був пробитий пролом. У ніч з 28 на 29 травня 1453 почалася остання атака. Двічі турки були відбиті; тоді Мехмед кинув на штурм яничарів. У той же час генуезець [[Джустиніан Лонго|Джустиніані Лонго]], що був разом з імператором душею оборони, отримав серйозне поранення і покинув стрій, при цьому його дух зламався і він почав говорити про неминучість поразки. Подібні заяви з уст раніше одного з найзатятіших вояків та зникнення вождя значно ослабили генуезців та й інших воїнів. Імператор продовжував доблесно боротися, але частина ворожого війська, опанувавши підземний хід з фортеці — так званий Ксилопорт, напала на захисників з тилу. Це був кінець. [[Костянтин XI Драгаш|Костянтин]] Драгаш загинув у бою. Турки опанували місто. У захопленому [[Константинополь|Константинополі]] почалися грабежі й убивства; більше половини жителів було взято в полон.