Пантоміма: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 4:
Витоки пантоміми сходять до язичеських релігійних ритуалів, до мистецтва давньогрецьких [[мім]]ів. Як вид театру з'явилася в [[Римська імперія|Римській імперії]] в епоху [[Август]]а. У [[середньовіччя]] пантоміма була заборонена церквою, але продовжувала жити в мистецтві мандрівних мімів, гистріонів, жонглерів, блазнів і менестрелів. Розцвіла в 16-18 ст. в імпровізаційній [[комедія дель арте|комедії дель арте]], театрі бродячих італійських акторів, які включали у вистави безсловесну інтермедію. Першою пантомімою стала побутова (любовна) мелодрама, [[арлекін|арлекінада]]. В 18-19 ст. арлекінада перетворилася в улюблений жанр французького балаганного театру.
У театрі нового часу пантоміма вперше з'явилася у вигляді театралізованого балету (пантоміма Д.Вівера в театрі «[[Друрі-Лейн]]» у [[Лондон]]і, 1702). Протягом 18 ст. існувала в театрах як інтермедії в антрактах трагедій і комедій, ставши
Етапним у розвитку пантоміми стала творчість [[Дебюро|Ж. Г. Б. Дебюро]] в паризькому театрі «[[Фонамбюль]]» (1819), коли він вивів на підмостки П'
Наприкінці 19 ст. пантоміма розвивається в європейських мюзик-холах і театрах мініатюр як окремі естрадні номери. В 20 ст. зародилася марсельська школа пантоміми на чолі з Л.Руффом. В Англії в трупі Ф.Карно вперше виступив [[Чаплін|Ч.Чаплін]]. У Німеччині пантомімою займався [[Рейнхардт|М.Рейнхардт]].
| |||