'''СурядністьСуря́дність''' (''паратаксапарата́кса'' або ''парата́ксис'' від {{lang-gr|}} παράταξις parátaxis — «розміщення поруч»), сполучення з двох і більше функційно рівнозначних, [[синтаксис|синтаксично]] незалежних одне від одного [[слово|слів]], [[словосполучення|словосполучень]] чи [[речення|речень]] без формального підпорядкування одногоодне одному (батько і син; грати, співати й танцювати; сонце гріє, вітер віє; прийдеш, не прийдеш, мені однаково). У складно-сурядному реченні формальна сурядність рівноправних частин обмежується лише їхїхньою об'єднувальною [[інтонація|інтонацією]], їхїхньою порядковістю і співвідношенням дієслівних і займенникових форм (Той будує, той руйнує, той неситим оком на край світа позирає).<br/> Сурядність вивчали Н. Бовтрук, [[Грищенко Арнольд Панасович|А. Грищенко]], Г. Довженко, Л. Кадомцева, П. Кучеренко, Л. Коць, І. Петличний, Е. Сасинович, Ф. Смагленко, Ф. Яловий та ін.
