Буран (орбітальний корабель): відмінності між версіями

Розробка «Бурану» тривала понад 10 років. У 1976 вийшла постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 132-51 про створення багаторазової космічної системи, що отримала назву «Енергія-Буран». Вона включала ракету-носій важкого класу «[[Енергія (ракета-носій)|Енергія]]», орбітальний корабель «Буран», наземні засоби підготовки, проведення пуску й управління польотом.

 

 

До [[1984]] був готовий перший повномасштабний «Буран». Корабель побудували за схемою літака типу «безхвістка» з низько розташованим, трикутним крилом змінної стріловидності, мав аеродинамічні органи управління, що працюють при посадці після повернення в щільні шари атмосфери, — кермо напряму й [[елерон]]и. Він був здатний здійснювати керований спуск в атмосфері з бічним маневром до 2000 кілометрів.

Довжина «Бурану» — 36,4 метра, розмах крила — близько 24 метрів, висота корабля, коли він стоїть на шасі, — більше 16 метрів. Стартова маса корабля — більше 100 тонн, з яких 14 припадає на пальне. У його вантажному відсіку міг розміщуватися корисний вантаж масою до 30 тонн. У носовий відсік була вставлена герметична суцільнозварна кабіна для екіпажа та більшої частини апаратури для забезпечення польоту у складі ракетно-космічного комплексу, автономного польоту на орбіті, спуску і посадки. Об'єм кабіни становив більше 70 кубічних метрів.

 

 

[[Файл:Buran on An-225 (Le Bourget 1989) 1.JPEG|thumb|250px|[[Ан-225 «Мрія»]] і «Буран». [[Ле Бурже (Міжнародний авіасалон)|38-й авіасалон]] в [[Ле-Бурже (Сена-Сен-Дені)|Ле-Бурже]] 1989 рік.]]