Ланкаран (судно): відмінності між версіями

}}</ref>. Вони мали одну, дві або три щогли і були озброєні вітрилами типу [[Танджа (вітрило)|танджа]] (косі прямокутні вітрила) або [[Джонкове вітрило|джонковими вітрилами]]. Екіпаж ланкарана складав від 150 до 200 чоловік. Ланкаран міг бути оснащений кількома гагматамигарматами малайського типу «лела» (середня гармата еквівалентна [[фальконет]]у) і вертлюжними гарматами типу «сетбанг» і «ретака». Відмінною рисою від галери є наявність у ланкарана піднятої бойової платформи (званої балай), на якій зазвичай розміщувались воїни для ведення абордажного бою<ref name=":1">{{Cite book

Ланкарани використовувалися як для військової справи, так і для торгівлі. У XIV-XV XIV—XV&nbsp;ст. нашої ери в королівствах Сінгапура і Сунгай-Рая було по 100 трищоглових ланкаранів<ref>Nugroho, Irawan Djoko. ''Majapahit Peradaban Maritim''. Suluh Nuswantara Bakti. <nowiki>ISBN 6029346008</nowiki></ref><ref>''Sejarah Melayu'', 14.9: 126—127. Quote: Because in that era the equipment of Singapura also one hundred three-masted lancaran, and Sungai Raya too (with the same equipment).</ref>. Під час нападу султанату Демак на португальську Малакку в 1513 році, ланкарани використовувалися як транспортні засоби для транспортування і висадки військ поряд із кораблями типу пенджаджап і келулус, оскільки яванські джонки були занадто великими, щоб підійти близько до берега<ref>{{Cite book