Камора (зброя): відмінності між версіями

У [[артилерія Середньовіччя|перших довгоствольних артилерійських систем]] для зручності заряджання камора виконувалася окремою деталлю, а саме заряджання здійснювалося ''з казенної частини''. Вона мала вигляд циліндра з дном і скобою, і після заповнення порохом вставлялася в гніздо позаду ствола і фіксувалася клином або [[чека|чекою]]. Для швидкострільності в однієї гармати могло бути кілька камор, що заздалегідь приготовали до пострілу. Крім того, вкладні камори уможливлювали обійти істотний недолік незернованого пороху&nbsp;— прилипання м'якоті до стінок і її змішування з нагаром. Проте, через погану [[обтюрація|обтюрацію]] в місцях з'єднання був прорив порохових газів, тому, з винайденням зернованого пороху, від заряджання з казни відмовилися, перейшовши на [[дульнозарядна зброя|дульне заряджання]]. Після впровадження чавунних [[ядро (артилерія)|ядер]] калібри установок зменшилися, тому в нових систем ([[кулеврина|гармат-кулеврин]], [[пищаль|пищалей]], [[кулеврина|шланг]]) камори стали робитися одного діаметрудіаметра зі стволом, злившись з ним в одне ціле. У [[бомбарда|бомбард]] внаслідок їх значних калібрів, малої міцності стінок і тому малому відносному заряду камору робили значно меншого діаметрудіаметра порівняно зі стволом. Камора [[карронада|карронад]] мала півсферичну, камора [[єдиноріг (гаубиця)|єдинорогів]]&nbsp;— конічну форму. У мортир, з огляду на малий заряд, камора була значно меншого діаметру, ніж канал ствола. [[Гармати Пексана|Бомбічні гармати]] середини XIX&nbsp;ст. вже мають камору досить складної, циліндро-конічної форми, але застосовуються також і конічні<ref name="ВЕС">{{ВТ-ВЕС|Камора}}</ref>.