Волинська трагедія: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного
Рядок 87:
Водночас, командування Армії Крайової Волинського округу, аби протидіяти УПА, почало створювати власні польські партизанські загони, а також направило офіцерів і рядових бійців кадрового складу АК організовувати в польських поселеннях бази самооборони. Упродовж 1942—1943&nbsp;р. на території Волині постало кілька десятків таких баз. До найпотужніших з них належали бази в поселеннях Пшебраже (нині с. Гайове Ківерцівського р-ну), Гута Степанська і Стара Гута, Панська Долина, Засмики (нині у складі с. Грушівка Ковельського р-ну), Білин (нині село Володимир-Волинського району).<ref>Щоправда переважна більшість осередків польського опору не витримали натиску загонів УПА й були знищені, деякі евакуювалися до міст під захист німецької адміністрації. Чисельніші (кількатисячні) бази вистояли, маючи достатньо зброї та амуніції, наданої з боку АК, або за підтримки радянських партизанів (переважно у лісистих східних та північних районах Волині).</ref><ref>[http://www.istpravda.com.ua/digest/2011/07/13/45611/ ''Ільюшин І.'' Волинська трагедія 1943—1944&nbsp;рр.: пошук між «двома правдами»].</ref> З баз самооборони поляки здійснювали напади на українські села.
 
Почалися каральні акції польських збройних формувань над українським населенням. За спогадами учасників тих акцій, вони стосувалися українських поселень, близьких до знищених польських сіл, оскільки на їх населення падала підозра у співучасті.<ref>Спогади Вінцента Романовського, учасника каральних акцій АК: «Треба також згадати про окремі каральні виступи. (…) За руйнування, грабунок, смерть так само відплачували найближчим українським селам, на які падала підозра щодо їхньої співучасти у нападах на польські села. Такі виправи, хоча могли викликати докори сумління, мали підтримку серед поляків, бо приносили їм певну сатисфакцію за кривди, яких вони зазнали». (За: ''Romanowski W.'' Kainowe dni.&nbsp;— Warszawa, 1990.&nbsp;— S. 147.)</ref><ref>Опис каральної акції у українському селі Тростянка: «Вбито кількох чоловіків, які спробували було вирватися з оточення. Коли знаходили зброю, то з тими, кому вона належала, розправлялися на місці. Пізніше я довідався, що під час цих дій винищили щонайменше одну сім'ю цілком. (…) Згідно з інформацією одного з учасників тієї виправи, тоді було вбито понад тридцять осіб. Инший, якого розпитували через кільканадцять років після цих подій, не зміг подати якогось числа, пояснюючи, що у кожному районі й селі провідники окремих загонів підходили до справи індивідуально.» (За: W. Romanowski, Kainowe dni, Warszawa, 1990, s. 147.)</ref><ref>Спогади вояка 27-ї Волинської піхотної дивізії АК Леона Карловича: «Коли ми наближалися до українських сіл, нам було суворо заборонено розмовляти по-польськи. Ми вдавали їхній загін.» (За: ''Karłowicz L.'' Od Zasmyk do Skrobowa.&nbsp;— Opole, 1994.&nbsp;— S. 149—150.)</ref> Напади поляків на українські села почалися задовго до липня 1943 року.<ref>[https://www.istpravda.com.ua/columns/2018/07/7/152675/ Ярослав Борщик. Наталка Позняк-Хоменко. Волинь до "Волині": протистояння почалося задовго до липня 43-го]</ref>
 
 
Хоча в наказах польського Проводу підкреслювали, що каральні дії щодо цивільних неприпустимі, проте цих наказів не завжди дотримувалися. Про це свідчить, наприклад, донесення представника уряду у Волинському окрузі Казім'єжа Банаха, який ув одному зі своїх рапортів, надісланих до Варшави, звинувачував деякі польські партизанські відділи у сліпому застосуванні терору.<ref>Archiwum Adama Bienia. Akta narodowościowe (1942—1944), oprac. J. Brzeski, A. Roliński.&nbsp;— Kraków, 2001.&nbsp;— S. 243, 244.</ref><ref>[http://www.scribd.com/doc/95075795/Timothy-Snyder-The-Reconstruction-of-Nations ''Timothy Snyder.'' The Reconstructuion of Nations].&nbsp;— New Haven&nbsp;: Yale University Press.&nbsp;— P. 173—174.</ref> Дії поляків часто відзначались особливою жорсткістю щодо українського населення.<ref name="istpravda.com.ua">[http://www.istpravda.com.ua/articles/2018/02/15/152066/ Іван Ольховський. Чому «Вісла» не дорівнює Волині. Відкритий лист до Ґжеґожа Мотики]</ref> У січні 1944&nbsp;р. Армія Крайова сформувала з польських партизанських загонів та колишньої польської поліції 27 волинську піхотну дивізію в кількості 6558 вояків для боротьби з УПА і Вермахтом.