Антиномія: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Антино́мія''' ( {{lang-el|αντινομια}} ''проти закону/правила'') - термін [[логіка|логіки]] та [[епістемологія|епістемології]], що означає [[парадокс]] або нерозв'язну суперечність. Антиномія є суперечністю між двома твердженнями, що взаємно виключаються, але визнаються в однаковій мірі істинними. Поняття антиномії зустрічається в [[антична філософія|античній філософії]] і середньовічній [[схоластика|схоластиці]].
 
[[Кант Іммануїл|Іммануїл Кант]] вважав що коли розум виходить за межі можливого [[досвід|досвіду]], він часто стикатиметься із різноманітними антиноміями, тобто робитиме однаково раціональні але взаємно суперечливі висновки. Раціональне мислення нездатне у цьому випадку встановити істину оскільки тут воно виходитиме поза межі можливого досвіду та стає [[трансцендентний|трансцендентним]]. Наприклад, Кант вважав що можливе судження, яке бере за основу припущення, що Всесвіт має початок у часі та приходить до висновку, що він існував вічно, та навпаки. Ця ідея була складовою частиною Кантової критичної програми спрямованої на встановлення меж [[наука|наукового]] та [[філософія|філософського]] пізнання.
Рядок 7:
Така безтурботна позиція є несумісною із [[принцип вибуху|принципом вибуху]]. У [[математична логіка|математичній логіці]], антиномії є ґарантовано не ''само-ізольованими'', та, як правило вважаються катастрофою для формальної системи, у якій вони постають (наприклад, [[парадокс Рассела]] для праць [[Ґотліб Фреґе|Фреґе]]).
 
[[Марксистська філософія]] вважає, що антиномія виражає не безсилля розуму, а відображає в мисленні діалектичну суперечність реального світу.
== УРЕ ==
 
αντινομια — суперечність в законах) — суперечність між двома твердженнями, що взаємно виключаються, але визнаються в однаковій мірі істинними. Поняття А. зустрічається в античній філософії і середньовічній схоластиці. І. Кант тлумачив А. з позицій ідеалізму, намагаючись довести обмеженість людського розуму Марксистська філософія вважає, що А. виражає не безсилля розуму, а відображає в мисленні діалектичну суперечність реального світу.
 
== Література ==